1Господнє слово, яке Він сказав проти Вавилону. 2Сповістіть між народами і явним зробіть, і не сховайте, скажіть: Взятий Вавилон, засоромлений безстрашний Вил, розкішна Мародах видана. 3Бо прийшов на неї народ із півночі. Цей поставить її землю на знищення, і в ній не буде мешканця — від людини і аж до худоби. 4У ті дні і в той час прийдуть сини Ізраїля, разом вони і сини Юди. Вони будуть усе ходити та плакати, шукаючи свого Господа Бога. 5Вони випитають дорогу аж до Сіону, бо туди звернуть своє обличчя. І підуть, і втечуть до Господа Бога, бо вічний завіт не забудеться.
6Мій народ став винищеними вівцями, їхні пастирі відкинули їх, на горах дали їм заблудити, з гір вони пішли на пагорби, забули своє стійло. 7Усі, що їх знаходять, їх вигублюють, їхні вороги сказали: Не залишимо їх! Тому що вони згрішили проти Господа. Пасовисько праведності тому, що збирає їхніх батьків.
8Відчужіться з-посеред Вавилону і від землі халдеїв, вийдіть і станьте як змії перед обличчям овець. 9Бо ось Я піднімаю збори народів із землі північної проти Вавилону, і встануть у лави проти нього. Там він буде схоплений, як стріла вправного бійця порожньою не повернеться. 10І Халдея буде на розграбування, усі, що її грабують, наситяться. 11Бо ви зраділи і вихвалялися, грабуючи Мій спадок, тому що ви скакали, як телята в траві, і кололися рогами, як бики. 12Дуже засоромлена ваша матір, матір для добра, вона остання з народів, спустошена. 13Від Господнього гніву не буде заселена і буде вся на знищення, і кожний, хто проходить через Вавилон, буде засмучений, і засичать над усією його раною. 14Станьте в лави проти Вавилону довкола всі, що натягаєте лук. Стріляйте проти нього, не щадіть ваших стріл. 15Заплещіть проти нього. Ослабіли його руки, упали його укріплення, і його мур розвалений. Бо помста від Бога, мстіть проти нього. Зробіть йому так, як він робив. 16Вигубіть насіння з Вавилону і того, хто тримає серпа в час жнив. Від лиця грецького меча кожний повернеться до свого народу, і кожний втече до своєї землі.
17Ізраїль — заблукана вівця, вовки його вигнали. Першим з’їв його цар Ассирії і ось останній його кості цар Вавилону. 18Через це так говорить Господь: Ось Я помщуся на цареві Вавилону і на його землі, так, як Я помстився на цареві Ассура. 19І поверну Ізраїль до його пасовиська, і пастиметься в Кармилі, і на горі Єфрема, і в Ґалааді, і його душа насититься. 20У ті дні і в той час шукатимуть неправедності Ізраїля, і не буде, і гріхів Юди, і не знайдуться, бо буду милосердним до тих, що залишилися на землі, — говорить Господь. 21Гірко піди на нього і на тих, що живуть у ньому. Помстися, мечу, і вигуби, — говорить Господь, — і чини за всім, що Я тобі заповідаю. 22Голос війни і велике побиття в землі халдеїв.
23Яким чином розбитий і розторощений молот усієї землі? Як Вавилон став знищеним у народах? 24Прийдуть на тебе, і захоплений будеш, Вавилоне, і не взнаєш. Тебе знайдено, і ти захоплений, бо ти противився Господу. 25Господь відкрив Свій скарб і виніс посуд Свого гніву, адже діло Господу Богові в землі халдеїв, 26бо прийшли її часи. Відкрийте його скарбниці, обшукайте його, як печеру, і вигубіть його, хай не залишиться йому останку. 27Висушіть усі його плоди, і нехай підуть на заріз. Горе їм, бо приходить їхній день і час їхньої помсти.
28Голос втікачів і тих, що врятувалися із землі Вавилону, щоб сповістити в Сіоні помсту від нашого Господа Бога. 29Скличте численних проти Вавилону, кожного, хто натягає лук. Станьте в лави проти нього довкола, щоб у ньому не було того, хто спасається. Віддайте йому за його ділами, за всім, що він робив, зробіть йому, бо він повстав проти Господа Бога, Святого Ізраїля. 30Через це впадуть його молоді на його дорогах, і всі його військові мужі будуть скинені, — сказав Господь. 31Ось Я проти тебе зарозумілого, — говорить Господь, — бо приходить твій день і час твоєї помсти. 32І знеможе твоя гордість, і впаде, і не буде того, хто його піднімає. І запалю вогонь у його лісі, і він пожере все, що довкола нього.
33Так говорить Господь: Сини Ізраїля і сини Юди разом були пригноблені, усі, що їх полонили, їх пригнобили, бо не забажали їх відпустити. 34І хто їх визволяє — Сильний, Господь Вседержитель Його Ім’я. Він таки звершить суд над тими, хто Йому протистоїть, щоби знищити землю, і Він викличе обурення в тих, що живуть у Вавилоні. 35Меч проти халдеїв і проти тих, що живуть у Вавилоні, і проти його вельмож, і проти його розумних. 36Меч проти його бійців, і вони ослабнуть. 37Меч проти їхніх коней і проти їхніх колісниць. Меч проти їхніх бійців і проти збентежених, що посеред нього, і вони будуть, наче жінки. Меч проти його скарбів, і вони будуть розсіяні. 38Проти його води, і вони засоромляться, бо це земля бовванів, і в островах, де вихвалялися. 39Через це привиди заселяться на островах, і замешкають у ньому дочки сирен. Не буде він більше навіки заселеним. 40Так, як Бог знищив Содом, Гоморру і тих, що жили біля них, — сказав Господь, — так там людина не замешкає, і людський син там не поселиться. 41Ось приходить народ із півночі, — великий народ і численні царі підведуться з кінця землі, 42які мають лука і меча. Він страшний, і не помилує. Їхній голос звучить, як море, вони їздитимуть озброєні на конях, наче вогонь на війну проти тебе, дочко Вавилону!
43Цар Вавилону почув чутку про них, і ослабіли його руки. Його охопив смуток, болі, наче тієї, що народжує. 44Ось підніметься з Йордану до Етама, наче лев, бо швидко відімщу їм від нього і кожного молодого поставлю проти нього. Бо хто такий, як Я? І хто Мені протистоїть? І хто цей пастир, який стане перед Моїм обличчям? 45Через це послухайте Господню раду, яку Він радить проти Вавилону, і Його задуми, які Він задумав проти поселення халдеїв. Хіба не будуть знищені ягнята їхніх овець, хіба не буде винищене їхнє стадо. 46Бо земля затремтить від голосу здобуття Вавилону, і в народах почується крик.
