1Так говорить Господь: Ось Я піднімаю проти Вавилону і проти поселених халдеїв пекучий нищівний вітер. 2І пошлю проти Вавилону жорстоких людей, і вони його зневажать, і вигублять його землю. Горе проти Вавилону довкола в дні його зла. 3Нехай лучник натягає свій лук, і нехай накладе зброю той, у кого є в нього, не щадіть його молодих і вигубіть усю його силу, 4і впадуть у нього ранені в землі халдеїв, і прошиті ззовні. 5Тому що Ізраїль і Юда не став вдовою від їхнього Бога, від Господа Вседержителя, тоді як їхня земля сповнилася неправедності від святих Ізраїля.
6Втікайте з-посеред Вавилону і рятуйте кожний свою душу, і не будьте відкинені в її неправедності, бо час його помсти є від Господа, Він дає йому відплату. 7Вавилон — золота чаша в руці Господа, що п’яною робить усю землю. Від його вина напилися народи, через це захиталися. 8І раптово впав Вавилон і став руїнами. Оплакуйте його, візьміть мазь для його ураження, чи якось вилікується!
9Ми лікували Вавилон, а він не вилікувався. Ми його залишили і відійшли — кожний у свою землю, бо наблизився до неба його суд, піднявся аж до зірок. 10Господь виніс Свій вирок. Ходімо і сповістимо в Сіоні діла нашого Господа Бога! 11Приготуйте стріли, наповніть сагайдаки. Господь підняв дух царя мідійців, бо Його гнів проти Вавилону, щоби його вигубити, бо помста Господня, помста за Його храм. 12На стінах Вавилону підніміть знак, поставте сагайдаки, підніміть сторожу, приготуйте зброю, бо Господь взяв у руки і зробить те, що сказав проти тих, що живуть у Вавилоні, 13хто живе на великих водах і на багатстві своїх скарбів. По правді твій кінець приходить у твій поділ. 14Адже Господь поклявся Своєю рукою: Бо Я наповню тебе людьми, наче сараною, і закричать проти тебе ті, що приходять. 15Той, Хто творить землю Своєю силою, облаштовує Всесвіт Своєю мудрістю, Своїм розумом простягнув небо, 16голосом поставив шум води в небі й навів хмари з кінця землі, зробив блискавки на дощ і вивів світло зі Своїх скарбниць.
17Кожна людина стала нерозумною від розуму, кожний золотар засоромився від своїх різьб, бо несправжніх вилили божків, немає в них духу. 18Безумним є, діла глуму, у час їхніх відвідин вони загинуть. 19Не така частка Якова, бо Той, Хто створив усе, Він є його спадком, Господь Йому Ім’я.
20Ти Мені розкидаєш воєнну зброю, а Я розкину в тобі народи і вигублю царів з-поміж тебе, 21і розкину в тобі коня та його вершника, і розсію в тобі колісниці та їхніх вершників, 22і розсію в тобі молодого і дівчину, і розсію в тобі мужа і жінку, 23і розсію в тобі пастиря і його стадо, і розсію в тобі рільника та його рільництво, і розсію в тобі володарів і вождів. 24І віддам Вавилонові та всім поселеним халдеям усі їхні злодіяння, які вони вчинили проти Сіону перед вашими очима, — говорить Господь. 25Ось Я проти тебе, знищена горо, що нищила всю землю! І простягну Свою руку проти тебе, і скину тебе з каменя, і дам тебе, як спалену гору, 26і не візьмуть з тебе каменя на кут чи камінь на основу, адже будеш на знищення навіки, — говорить Господь.
27Підніміть знак на землі, затрубіть трубою в народах, освятіть проти нього народи, закличте проти нього від Мене царства Арарет і Асханазів, поставте проти нього воєнні машини, підніміть проти нього коня, як сарана безліччю. 28Освятіть проти нього народи, царя мідійців і царів усієї землі, його володарів і всіх його вождів.
29Затряслася земля, охоплена болями вона, тому що Господній задум постав проти Вавилону, щоб покласти вавилонську землю на знищення і її не заселити. 30Вавилонський вояк перестав воювати, сидітимуть вони там в облозі, їхня сила зранена, вони стали, наче жінки, його поселення спалені, його засуви розбиті. 31Наздоганяючий назустріч доганяючому буде гнатися, і вісник — назустріч вісникові, щоб сповістити цареві Вавилону, що його місто забране. 32При кінці його проходів вони були захоплені, і їхні складові частини спалені вогнем, і його мужі-вояки виходять. 33Тому що так говорить Господь: Доми царя Вавилону будуть змолочені, як тік у пору. Ще трохи, і прийдуть його жнива!
34Він мене пожер, мене розділив, мене — легкий посуд — захопив Навуходоносор, цар Вавилону, поглинув мене, як дракон, наповнив своє черево моєю їжею. 35Мене вигнали. Мої біди і мої труднощі — на Вавилоні, — скаже той, хто живе в Сіоні, — і моя кров — на поселених халдеїв, — скаже Єрусалим.
36Через це так говорить Господь: Ось Я судитиму твого ворога і відімщу твоєю помстою, і спустошу його море, і висушу його джерело, 37і Вавилон буде на знищення, і не буде поселений. 38Разом устали, як леви, і як левенята левів. 39В їхній гарячці Я дам їм напій і впою їх, щоб заснули і спали вічним сном, і не встали, — говорить Господь. 40Зведу їх, як ягнят на заріз і як баранів з козенятами. 41Як зловилася і схоплена була похвала всієї землі? Як став Вавилон на знищення в народах. 42Прийшло море на Вавилон у шумі своїх хвиль, і він був покритий. 43Його міста стали безводною і непрохідною землею, у ній ніхто не поселиться, і в ній не осяде людський син. 44І помщуся на Вавилоні, і виведу те, що він пожер, з його уст, і більше до нього не зберуться народи. 49І у Вавилоні впадуть ранені всієї землі.
50Спасенні з землі, виходьте, не стійте! Ви, що далеко, згадайте Господа, і нехай Єрусалим прийде на ваше серце. 51Ми засоромилися, бо ми почули нашу зневагу, беззаконня покрило наше обличчя, чужинець увійшов до наших святощів, до дому Господа. 52Ось через це приходять дні, — говорить Господь, — і помщуся на його бовванах, і ранені впадуть по всій його землі. 53Бо якщо Вавилон підніметься, як небо, і якщо скріпиться висота його сили, то від Мене прийдуть ті, що його вигублюють, — говорить Господь.
54Голос крику у Вавилоні й велике побиття в землі халдеїв, 55бо Господь знищив Вавилон і вигубив з-поміж нього великий голос, що шумить, як великі води, Він дав на вигублення його голос. 56Адже на Вавилон прийшло нещастя, схоплені його бійці, їхній лук переляканий, бо Бог їм відплачує, Господь справді відплачує йому. 57І Він оп’яняючим напоєм напоїть їхніх володарів, їхніх мудрих і їхніх вождів, — говорить Цар, Господь Вседержитель Ім’я йому! 58Так говорить Господь: Мур Вавилону, що був поширений, таки буде зруйнований, і його високі брами будуть спалені, і народи не трудитимуться надаремно, і народи ослабнуть у владі.
59Слово, яке Господь заповів пророкові Єремії сказати Сареєві, синові Нирія, синові Маасея, коли він ішов від Седекії, царя Юди, до Вавилону в четвертому році його царства; Сарея ж був володарем над дарами. 60І Єремія записав усе зло, яке прийде на Вавилон, в одну книгу, усі ці записані слова про Вавилон. 61І сказав Єремія Сареєві: Коли прийдеш до Вавилону, і побачиш, і прочитаєш усі ці слова, 62то скажеш: Господи, Господи, Ти виказав проти цього місця, щоби його знищити і щоб не було в ньому тих, що живуть, від людини аж до худоби, бо знищення буде навіки. 63І буде, коли перестанеш читати цю книгу, то прив’яжеш до неї камінь і кинеш її на середину Євфрату, 64і скажеш: Так потоне Вавилон і не встане через присутність халдеїв, яких Я на нього наводжу!
