1І сталося, коли я закінчив говорити ці слова, то до мене послано ангела, який був посланий до мене в попередніх ночах, 2і він сказав мені: Встань, Ездро, і послухай слова, які я прийшов говорити до тебе. 3І я сказав: Говори, Господи мій. І він сказав мені: Море поставлене на широкому місці, щоби було високе і безмірне. 4А йому поставлено вхід до тісного місця, щоби було подібне до ріки. 5Адже якщо хтось, бажаючи, захоче ввійти в море, щоби побачити його чи володіти ним, якщо не пройде через тісне місце, то як зможе прийти до широкого? 6Знову інше: Місто є збудоване і поставлене на місці на рівнині, воно ж сповнене всяким добром. 7А його вхід — вузький і поставлений у стрімкому, щоб справа був вогонь, зліва — глибока вода. 8І є тільки одна дорога, поставлена між ними, це є вогонь і вода, щоб стежка не сприйняла, хіба що тільки стопу людини. 9Якщо ж, даючи, дасться місто чоловікові в спадок, якщо спадкоємець не мине ту небезпеку, що є попереду, як прийме свій спадок?
10І я сказав: Так, Господи! І Він сказав мені: Такою є і частина Ізраїля. 11Бо задля них Я зробив вік, і коли Адам переступив Мої завіти, суджено було те, що сталося. 12І входи цього віку стали вузькими, болючими і важкими, їх мало — поганих, повних небезпек і підпертих великими труднощами. 13Бо широкі та певні входи більшого віку і чинять плід безсмертя. 14Тож якщо, входячи, не ввійшли б ті, що живуть, через ці тісні й марні події, не зможуть одержати те, що покладене. 15Отже, чому тепер ти турбуєшся, будучи тлінним? І чому ти рухаєшся, будучи смертним? 16Чому ти не прийняв майбутнє до свого серця, але те, що в теперішньому?
17І я відповів, мовлячи: Владико Господи! Ось Ти рішив у Твоєму законі, що праведні це успадкують, безбожні ж загинуть. 18Праведні ж зносять вузьке, надіючись на широке. Адже безбожно вчинили і утиски терпіли, і широкого не побачили. 19І Він сказав мені: Ти не є суддею над Господом і розумнішим за Всевишнього. 20Бо загинуть численні, що тепер є, радше, ніж щоб поставлений Божий Закон був зневажений. 21Бо Господь, заповідаючи, заповів тим, що приходять, коли вони прийшли, що коли чинитимуть, то будуть жити, і що коли зберігатимуть, то не будуть покарані. 22Адже вони не були переконані й противилися Йому. І постановили собі задуми марності, 23і постановили собі обходження злочинів. І сказали, що Всевишнього немає, і Його доріг не пізнали. 24І відкинули Його закон, заперечили Його обіцянки, до Його завітів віри не мали і діла Його не чинили. 25Через це, Ездро, порожнє є порожнім, а повне — повним. 26Бо ось приходить час, і буде, коли прийдуть ознаки, які Я тобі переказав, і з’явиться невіста і місто, що з’являється, і покажеться земля, яка тепер ховається. 27І кожний, який є вивільнений від раніше сказаних вад, він побачить Мої дива. 28Бо об’явиться Мій Син Ісус з тими, що з ним, і звеселить тих, що залишилися, — чотириста років.
29І буде після цих років, що помре Мій Син Христос і всі, хто має подих людини. 30І повернеться вік до старої мовчанки на сім днів, як і в попередніх початках, щоб ніхто не залишився. 31І буде після сімох днів, і збудиться той вік, що ще не відчуває, і тлінний помре. 32І земля віддасть тих, що в ній сплять, і порох тих, що в ньому мовчазливо живуть, і гробниці віддадуть ті душі, що їм передані.
33І об’явиться Всевишній на престолі суду, і мине милосердя, і терпеливість забрана буде, 34а сам суд залишиться. І стане правда, і віра набере сили, 35і діло слідуватиме, та винагорода виявиться, і справедливість чуватиме, та несправедливості не спатимуть. 36І з’явиться озеро муки, а напроти нього буде місце спочинку, і покажеться піч геєни, а напроти неї — приємності раю. 37І тоді Всевишній скаже до розбурханих народів: Гляньте і зрозумійте, Кого ви відреклися, чи Кому ви не служили, чи Чиї заповіді відкинули! 38Погляньте напроти і напроти, — тут приємність і спочинок, а там — вогонь і муки. Це ж їм скажеться в дні суду. 39Це день такий, що не має ні сонця, ні місяця, ні зірок, 40ні хмари, ні грому, ні блискавки, ні вітру, ні води, ні повітря, ні темноти, ні вечора, ні ранку, 41ні літа, ні весни, ні спеки, ні зими, ні морозу, ні холоду, ні граду, ні дощу, ні роси, 42ні полудня, ні ночі, ні світанку, ні блиску, ні ясності, ні світла, хіба що лишень блиск ясності Всевишнього, через що всі почнуть бачити те, що було вирішене. 43Бо місце матиме, наче тиждень років. 44Це — Мій суд і його порядок, тобі ж, одинокому, Я це показав.
45І я відповів: Тоді я сказав, Господи, і тепер кажу: Блаженні присутні й ті, що бачать те, що Тобою постановлене. 46Але що з тими, про яких була моя молитва, бо хто з присутніх є, що не згрішив, або хто з народжених, який не переступив Твій завіт? 47І тепер бачу, що небагатьом належатиме в майбутньому віку мати приємність, а багатьом — муки. 48Адже в нас зросло погане серце, яке нас відчужило від цього, і звело нас до тлінності, і показує нам дороги смерті, стежки згуби, і зробило нас далекими від життя. І це не декількох, але майже всіх, що створені.
49І Він мені відповів, кажучи: Послухай Мене і повчу тебе, і в наступному напоумлю тебе. 50Через це Всевишній не зробив один вік, але два. 51Тому що ти сказав, що немає багатьох праведних, але мало, по правді ж намножилося безбожних, послухай це. 52Якщо матимеш дуже мало вибраного каміння, складеш їх собі за їхнім числом, свинцю ж і глини є в достатку. 53І я сказав: Господи, як це може бути? 54Він сказав мені: Не лишень це, але запитай землю, і тобі скаже, пошукай її, і розповість тобі. 55Тож скажи їй: Ти твориш золото і срібло, мідь і залізо, а також свинець і глину. 56А срібло множиться більше за золото, мідь більше за срібло, залізо більше за мідь, свинець більше від заліза, а глина більше за свинець. 57Отже, ти оціни, що із цих є дорогоцінне і бажане, — те, що множиться, або те, що рідко родиться? 58І я сказав: Владико, Господи, те, чого більше — гірше, бо те, що рідше, більш дорогоцінне. 59Він відповів мені і сказав: Розсуди в собі те, що ти подумав, тому що той, що має те, що є тяжким, тішиться від того, що має в достатку. 60Так і Мною обіцяне створіння. Бо милуватимуся декількома, що врятуються, бо вони є тими, що зробили, аби слава Моя тепер панувала, і через них тепер Моє Ім’я називається. 61І не будуть засмученими численністю тих, що загинули, бо вони є ті, що тепер уподібнені до диму і прирівняні до полум’я та диму: загорілися, розгорілися і погасли.
62Я відповів і сказав: О, ти, земле, що вродила! Якщо розум зроблений з пороху, як і інші створіння, 63то краще було б, щоб сам порох не народився, щоб розум з нього не постав. 64Тепер же з нами росте розум, і через це ми мучимося, бо, знаючи, гинемо. 65Нехай сумує людський рід і радіють дикі звірі. Хай сумують усі, що народилися, хай же радіють чотириногі та вівці. 66Адже їм набагато краще є, ніж нам, бо вони не очікують суду, бо не знають мук, ні спасіння, що обіцяне їм після смерті. 67А яка нам користь, якщо, спасаючись, врятуємось, але мукою будемо мучені? 68Адже всі, що народилися, замішані в безбожностях, є повні гріхів і обтяжені злочинами. 69А якщо б після смерті ми не приходили на суд, може краще нам було б.
70А Він мені відповів і сказав: Коли Всевишній, творячи, творив вік, Адама і всіх, що з нього прийшли, раніше приготував суд і те, що належить до суду. 71Тепер з твоїх слів зрозумій, коли ти сказав, що розум росте з нами. 72Отже, ті, що живуть на землі, будуть тут мучені, тому що, маючи розум, учинили беззаконня, і одержавши заповіді, їх не зберегли, і одержавши закон, обманули його, який одержали. 73І що зможуть сказати на суді, або як дадуть відповідь в останніх часах? 74Бо скільки часу, в який Всевишній мав терпеливість до тих, що замешкують вік, і не задля них, але задля тих часів, які передбачив.
75І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість перед Тобою, Господи, покажи і це Твоєму слузі: чи після смерті, чи тепер, коли віддамо кожний свою душу, чи збережені, зберігатимемося в спокою, доки не прийдуть ті часи, в яких почнеш обновляти створіння, чи відразу будемо мучені? 76І відповів мені, кажучи: Покажу тобі також це. Ти ж не змішуйся з тими, що знехтували, і не зараховуй себе до тих, що мучаться. 77Оскільки для тебе є скарб діл, відкладений у Всевишнього, але тобі не покажеться аж до останніх часів.
78Отже, мова про смерть: Коли піде остаточне рішення від Всевишнього, щоб людина померла, як відходить подих з тіла, щоб повернутися знову до Того, Хто дав, щоб перше пошанувати славу Всевишнього. 79І якщо відтак буде з тих, що знехтували і не служили дорозі Всевишнього, і з тих, що зневажили Його закон, і з тих, що ненавиділи тих, які бояться Бога, 80то ці духи не ввійдуть до помешкань, але, блукаючи, будуть відразу в муках, завжди в болях і сумні, на сімох дорогах.
81Перша дорога, бо знехтували закон Всевишнього. 82Друга дорога, тому що вже не можуть учинити доброго навернення, щоб жити. 83Третя дорога, побачать відкладену винагороду для тих, які повірили завітам Всевишнього. 84Четверта дорога, застановлятимуться над відкладеною для них мукою на останні часи. 85П’ята дорога, бачачи помешкання інших, схоронені ангелами при великому мовчанню. 86Шоста дорога, бачитимуть, як з них переходять на муку. 87Сьома дорога, яка є більша за всі вищесказані дороги, бо розпливатимуться в замішанні та будуть знищені безчестям і гнитимуть у страхах, бачачи славу Всевишнього, перед Яким, живучи, згрішили, і перед Яким будуть суджені в останніх часах. 88Бо такий є порядок тих, що зберегли дороги Всевишнього, коли почнуть відділятися від тлінної посудини. 89У той час, коли жили, служили Всевишньому в труднощах і кожної години терпіли небезпеки, щоб досконало зберігати закон Законодавця.
90Задля цього тут про це мова: 91По-перше, побачать з великою радістю славу Того, Хто їх приймає, бо спочинуть через сім станів. 92Перший стан, тому що великим трудом боролися, щоб побороти поганий розум, створений з ними, щоб він їх не звів від життя до смерті. 93Другий стан, коли побачать замішання, в якому мандрують душі безбожних, і кару, яка їм залишається. 94Третій стан, коли бачать свідчення, яким засвідчив їм Той, Хто створив їх, тому що, живучи, зберегли ту заповідь, що дана через віру. 95Четвертий стан, коли зрозуміють спочинок, яким тепер спочивають, зібрані у своїх кімнатах з великим мовчанням, бережені ангелами, і ту славу, що їм залишається в останні часи. 96П’ятий стан, коли радіють, що тепер втекли від тлінного, і, як спадок осягнуть майбутнє, а ще, бачачи утиски і те, що повне труду, від якого вже звільнилися, і починають одержувати широке, радіючи, і є безсмертні. 97Шостий стан, коли їм покажеться, як їхнє обличчя почне світитися, як сонце, і коли почнуть уподібнюватися до світла зірок, — відразу нетлінні. 98Сьомий стан, який з усіх вищесказаних є найбільший, коли зрадіють зі сміливістю, і коли будуть упевнені, не замішані й зрадіють без страху, бо спішать побачити обличчя Того, Кому, живучи, служать і від Якого славне починають одержувати. 99Це стан праведних душ, як тепер сповіщено. Раніше згадано дороги терпіння, які терпітимуть відразу ті, що знехтували.
100І я відповів, кажучи: Тож дасться душам час, після того, як були відділені від тіла, щоб побачили те, про що Ти мені сказав? 101І Він мені сказав: Сім днів буде їхня свобода, щоб в сімох днях побачили раніше сказані слова, і після цього будуть зібрані до своїх помешкань. 102І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, ще покажи мені, Твоєму слузі, чи в дні праведного суду зможуть виправдати безбожних, чи за них благати Всевишнього, 103чи батьки за синів, чи сини за батьків, чи брати за братів, чи близькі за близьких, чи приятелі за дорогих? 104І Він мені відповів, кажучи: Тому що ти знайшов милість перед Моїми очима, покажу тобі й це. День суду — сміливий, і в усьому показує знак правди. Як і тепер не посилає батько сина чи син батька, пан слугу чи приятель наймилішого, щоби за нього розумів, чи спав, чи їв, чи лікувався, 105так само ніколи ніхто не проситиме за когось. Бо тоді всі понесуть кожний свої несправедливості або справедливості. 106І я відповів, кажучи: І як же знаходимо, що молився перший Авраам за содомців, а Мойсей — за батьків, що згрішили в пустелі, 107й Ісус, що після нього, — за Ізраїля в дні Ахара, і Самуїл у дні Саула, 108і Давид — за знищення, і Соломон — про те, що на освячення, 109й Ілія — за тих, що одержали дощ, і за мертвого, щоби жив, 110і Езекія — за народ у дні Сеннахеріва, і численні за численних? 111Отже, коли тлінне зросло, і несправедливість помножилася, то молилися праведні за неправедних, чому й тоді так не буде? 112І відповідає мені, мовлячи: Теперішній вік не є кінцем, слава в ньому не на постійно залишається, задля цього молилися ті, що могли, за слабих. 113Оскільки день суду буде кінцем цього часу і початком майбутнього безсмертного часу, в якому минуло тління, 114то знищена є непоміркованість, відрізаною є недовіра, зросла ж справедливість, зійшла правда. 115Тож тоді ніхто не зможе змилосердитися над тим, що на суді буде переможений, і не зможе захопити того, хто переміг.
116І я відповів, кажучи: Це моє перше і останнє слово, бо краще було б не дати землю Адамові, або, як вже дана, змусити його, щоб не грішив. 117Бо що дасть усім у теперішньому часі жити в смутку і мертвим очікувати покарання? 118О, що ти зробив, Адаме? Бо якщо ти згрішив, не тільки це було твоїм падінням, але й нашим, що з тебе приходимо. 119Адже яка нам користь, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинимо смертні діла? 120І якщо нам обіцяно вічну надію, а ми стали дуже марними? 121І що дадуть відкладені помешкання здоров’я і певності, як ми погано жили? 122І коли почне слава Всевишнього боронити тих, що чисто жили, ми ж ходили найгіршими дорогами? 123І що дасть, те що об’явиться рай, плід якого залишається нетлінним, в якому є достаток і зцілення, 124а ми не ввійдемо, бо жили в невдячних місцях? 125І як понад зірки світитимуть обличчя тих, котрі мали стриманість, наші ж обличчя — чорніші за темноту? 126Адже ми не думали, коли жили, коли ми чинили безбожність, що після смерті почнемо терпіти.
127І Він відповів, і сказав: Це значення боротьби, якою боровся той чоловік, що народився на землі, 128аби, якщо буде переможеним, потерпів те, що ти сказав, якщо ж переможе, одержить те, що кажу, 129тому що це є дорога, про яку до народу промовив Мойсей, коли жив, мовлячи: Вибери собі життя, щоб ти жив. 130А йому не повірили, але й пророкам також, що після нього, ні Мені, Який до них говорив. 131Тому-то не буде стільки смутку в їхньому вигубленні, скільки буде радості над тими, яким обіцяно спасіння.
132І я відповів, кажучи: Знаю, Господи, що тепер Ти Всевишній, названий милосердним, тому що Він милосердиться над тими, що ще не прийшли у вік, 133і милосердний, тому що милосердиться над тими, що навертаються за Його законом, 134і терпеливий, бо виказує терпеливість тим, що згрішили, тому що вони — Його діла, 135і щедрий, тому що бажає дарувати радше, ніж вимагати, 136і великого милосердя, бо дуже помножує милосердя тим, що присутні й що минули, і що будуть. 137Бо якщо б не помножив, то не житиме вік з тими, що живуть у ньому. 138І Податель, тому що, коли не дав би Свого добра, щоб ті, що вчинили беззаконня, були полегшені від свого беззаконня, то не змогла би десятитисячна частина людей бути при житті, 139і якщо б Суддя не прощав тим, що створені Його словом, і не викреслив би безліч зневажань, правдоподібно не залишилося би незчисленна кількість, хіба дуже мало.
