1І Він мені відповів, мовлячи: Всевишній зробив цей вік для багатьох, а майбутній — задля нечисленних. 2Скажу ж перед тобою притчу, Ездро. Коли запитаєш землю, то вона скаже тобі, що земля видає дуже багато того, із чого виготовляють глиняний посуд, а мало пилу, з якого буває золото, — так і дія теперішнього віку. 3Адже багато є створених, а мало врятуються. 4І я відповів, говорячи: Отже, відпусти, душе, розум, і нехай проковтне те, що розуміє. 5Прийшла ти, не послухавши, і пішла ти, не бажаючи, бо тобі не дано місця, хіба що тільки трохи жити.
6О, Господи, що над нами! Хіба дозволиш Твоєму слузі, щоб ми молилися перед Тобою? Ти даси нам насіння серця і мудрості обробляти, із чого буде плід, із чого зможе жити кожний тлінний, який носитиме стан людини. 7Адже Сам Ти є, і ми є одним творінням Твоїх рук, як Ти і сказав. 8І через те, що Ти тепер оживив у лоні створене тіло і даєш члени, та зберігається у вогні й воді Твоє творіння, і дев’ять місяців терпить Твоє творіння Твої створіння, які в ній створені. 9Адже те, що зберігає, і те, що збережене, обоє збережуться Твоїм збереженням. І коли знову віддасть лоно те, що в ньому виросло, 10Ти наказав, щоби із самих членів, значить з грудей, дати молоко, плід грудей, 11щоб аж до якогось часу годувалося те, що створене. І Ти пізніше попровадиш його Твоїм милосердям. 12Ти вигодував його Твоєю справедливістю, і Ти його повчив у Твоєму законі й попровадив його Твоїм розумом, 13і Ти передаси його смерті, як Твоє творіння, і оживиш його, як Твоє діло.
14Отже, якщо легким наказом погубиш того, кого стількома трудами Ти створив Твоїм наказом, то для чого він був? 15Тепер, кажучи, скажу: Ти більше знаєш про кожну людину, а я говоритиму про Твій народ, це мене болить, 16і про Твій спадок, задля якого плачу, і про Ізраїля, задля якого я сумний, і про насіння Якова, за яке я тривожуся. 17Ось почну молитися перед Тобою за себе і за них, тому що бачу наших упалих, нас, які замешкуємо землю, 18але я почув про швидкість суду, який буде. 19Тому почуй мій голос і зрозумій мою мову, і говоритиму перед Тобою.
20Початок слів Ездри раніше, ніж він був забраний. Я сказав: Господи, Який живеш у віку, очі Якого підняті, а горішні приміщення Чиї в повітрі, 21престол Якого безцінний і слава неосяжна, перед Яким стоять війська ангелів з тремтінням, 22яких зберігання закону на вітер і вогонь обертається, Чиє слово правдиве, і, сказане Ним, певне, 23Чий наказ сильний і постава страшна, вигляд Якого повертає безодні в повітря, а лють розтоплює гори, і правда засвідчена.
24Вислухай, Господи, молитву Твого раба і вухами сприйми молитву Твого глиняного посуду, сприйми мої слова. 25Бо доки живу, говоритиму, і доки роздумую, відповідатиму. 26Не дивися на злочини Твого народу, але на тих, які Тобі по правді служать. 27Не зважай на тих, що ревно безбожно діють, але на тих, що з болями зберігають Твої свідчення. 28Не думай про тих, що перед Твоїм обличчям неправедно жили, але пам’ятай тих, що з Твоєї волі пізнали страх. 29Не бажай вигубити тих, що мали звичаї овець, але зглянься на тих, що славно навчили інших Твого закону. 30Не гнівайся на тих, що вважаються гіршими за звірів, але полюби тих, що завжди надіються на Твою славу. 31Тому що ми і наші батьки діяли смертними звичаями, Ти ж задля нас, грішних, назвешся милосердним. 32Бо якщо Ти забажав, щоб над нами змилосердитися, тоді милосердним назвешся, для нас, що не маємо діл справедливості. 33Адже справедливі, в яких є численні діла, відкладені перед Тобою, одержать винагороду з власних діл. 34Бо чим є чоловік, щоб Ти на нього лютився, або тлінний рід, щоб Ти ним так засмутився? 35Бо справді немає нікого з народжених, хто не діяв би безбожно, і з тих, що надіються, який не згрішив би. 36Адже в цьому сповіститься Твоя справедливість і Твоя доброта, Господи, як змилосердишся на тих, що не мають основи добрих діл.
37І Він відповів мені, і сказав: Ти дещо правильно сказав, і за твоїми словами так нехай і буде, 38тому що справді не думатиму про створення тих, що згрішили, або смерть, або суд, або згубу, 39але радітиму над глиняним посудом праведних, і мандруванням, і спасінням, і одержанням нагороди. 40Отже, як Я і сказав, так і є. 41Бо так, як сіє рільник на землі багато насіння і садить багато саджанців, але з часом не все, що насіяне, врятується, але й не все, що посаджене, закорениться, так і ті, що насіяні у віці, не всі врятуються.
42І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість, то говоритиму, 43тому що насіння рільника, якщо не зійде, бо не одержить Твого дощу вчасно, і якщо буде знищене великим дощем, воно гине. 44Але людина, яка створена Твоїми руками і названа Твоїм образом, тому що подібною є, для якої Ти все створив, то її Ти уподібнив до насіння рільника. 45Не над нами, але пощади Твій народ і змилосердься над Твоїм спадком, бо Ти помилуєш Твої створіння.
46І Він відповів мені, і сказав: Те теперішнє є теперішнім, а майбутнє — майбутнім. 47Бо багато тобі зостається, щоб ти міг любити Моє створіння більше за Мене. Ти ж часто і себе самого прирівняв до неправедних. Ніколи так не чини. 48Але й в цьому дивовижним будеш перед Всевишнім, 49тому що ти себе впокорив, як тобі і годиться, і ти не вважав себе між праведними. Дуже прославлений будеш, 50бо численні нещастя нещасними вчинять тих, що замешкують вік в останні часи, тому що ходили у великій гордості. 51Ти ж подумай за себе і питай за славу подібних до тебе. 52Адже вам відкритий рай, засаджене дерево життя, приготовлений майбутній час, приготовлений достаток, збудовано місто, випробуваний спочинок, удосконалено добро, раніше вдосконалено мудрість. 53Корінь назначений вами, слабість викоренена вами, і смерть сховалася, ад утік, і тління — в забутті. 54Минули болі, та в кінці показався скарб нетлінності.
55Тож не продовжуй випитувати про безліч тих, що гинуть. 56Адже вони самі, приймаючи свободу, знехтували Всевишнім, зневажили Його закон і покинули Його дороги. 57А ще й потоптали Його праведників. 58І вони сказали у своєму серці, що немає Бога, хоч і знали, що помруть. 59Бо, як вас очікує те, що пророковане, так їх — спрага і мука, які приготовлені. Адже Всевишній не хотів погубити людину, 60але самі ті, що створені, осквернили Ім’я Того, Хто їх створив, і були невдячні Тому, Хто їм тепер приготував життя. 61Через це Мій суд вже наближається. 62Це не всім Я показав, лише тобі й нечисленним, подібним до тебе. І я відповів, і сказав: 63Господи, ось тепер Ти мені показав безліч знаків, які Ти почав чинити в останніх часах, але Ти мені не показав, в який час.
