1І сказав Він мені: На початку земного круга і раніше, ніж стояли виходи віку, і раніше, ніж віяли зібрання вітрів, 2і раніше ніж лунали голоси громів, і раніше, ніж світили проміння блискавиць, і раніше, ніж скріплені були основи раю, 3і раніше, ніж видно було гарні квіти, і раніше, ніж закріплені були сили рухів, і раніше, ніж зібрані були нечисленні війська ангелів, 4і раніше, ніж підняті були висоти повітряні, і раніше, ніж названі були міри твердей, і раніше, ніж поставлено підніжжя Сіону, 5і раніше, ніж досліджені були теперішні роки, і раніше, ніж відчужені були вигадки тих, що тепер грішать, і позначені були ті, що збирають віру, як скарб, 6тоді Я подумав, і це зроблене через Мене Самого, а не через іншого, щоб і кінець через Мене, а не через іншого.
7І я відповів, і сказав: Який буде поділ часів, або коли кінець першого і початок наступного? 8І Він сказав мені: Від Авраама аж до Авраама, тому що від нього народився Яків і Ісав, бо рука Якова тримала від початку п’яту Ісава. 9Адже Ісав — кінець цього віку, а Яків — початок наступного. 10Бо кінець чоловіка — п’ята, а початок чоловіка — рука. Між п’ятою і рукою іншого не шукай, Ездро. 11І я відповів, і сказав: О, Владико Господи! Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, 12щоб Ти показав Твоєму слузі кінець Твоїх знаків, які частково Ти мені показав у попередню ніч. 13І Він відповів, кажучи до мене: Підведися на твої ноги і почуєш голос, повний звуку. 14І буде, якщо здриганням порушиться місце, те, на якому ти стоїш, 15як в ньому говоритиметься, ти не лякайся, бо слово — про кінець. І основи землі зрозуміють, 16тому що про них самих мова, — затремтять і порушаться. Адже знають, що треба змінити їхній кінець.
17І сталося, коли я почув, то піднявся на свої ноги, і я почув, і ось голос, що говорив, і його звук, наче звук багатьох вод. 18І Він сказав: Ось приходять дні й буде, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі, 19і коли почну вимагати від тих, що неправедно заподіяли шкоду неправедністю своєю, і коли сповниться впокорення Сіону, 20і коли буде позначений вік, який починає минати, то Я вчиню ці знаки: книги відкриються перед обличчям тверді, і всі разом побачать. 21І однолітні заговорять своїми голосами, і вагітні породять незрілих дітей — три- і чотиримісячних, і житимуть та рухатимуться, 22і відразу з’являться посіяні місця не посіяними, і повні склади відразу знайдуться порожніми, 23і труба заголосить звуком, і коли всі почують його, відразу жахнуться. 24І в той час станеться, що воюватимуть друзі проти друзів, як недруги, і жахнеться земля з тими, що живуть на ній, і русла джерел зупиняться та не побіжать три години. 25І буде, що кожний, хто залишиться з усіх цих, про яких Я тобі раніше сказав, цей врятується і побачить Моє спасіння і кінець Мого віку. 26І побачать люди, які є прийняті, які не скуштували смерті від свого народження, і зміниться серце тих, що живуть, і обернеться на інше почуття. 27Адже усунеться зло, і загаситься біль. 28А віра заквітне, і тління буде переможеним, і покажеться правда, яка стільки часу була без плоду.
29І сталося, коли він мені говорив, і ось поволі рухалося місце, на якому стояв я на ньому. 30І він сказав мені: Це прийшов я тобі показати і в теперішній ночі. 31Отже, якщо знову помолишся і знову попостиш сім днів, знову тобі сповіщу в дні більше за цих, 32тому що слухом почуто твій голос перед Всевишнім. Адже бачить Сильний твоє спрямування, і Він побачив чесноту, яку ти мав від твоєї молодості. 33І через це Він послав мене тобі показати це все і сказати тобі: Вір і не бійся, 34і не поспішай думати марне про ранішні часи, щоб ти не поспішив в останні часи.
35І сталося після цього, і я знову заплакав і так само попостив сім днів, щоб сповнити три тижні, про які сказано мені. 36І сталося на восьму ніч, і знову моє серце стурбоване в мені, і я почав говорити до Всевишнього, 37бо мій дух дуже розпалювався, і моя душа була заклопотана. 38І я сказав: О, Господи! Говорячи, Ти заговорив від початку створення в перший день, кажучи: Нехай буде небо і земля! — і Твоє слово завершило справу. 39І тоді був дух, що летів, і темряви носилися довкола, і тиша, — звуку людського голосу ще не було від Тебе. 40Тоді Ти сказав із Твоїх скарбниць винести світло, що від світла, щоб тоді появилися Твої діла. 41І на другий день Ти знову створив дух тверді й наказав йому, щоб поділив і зробив поділ між водами, щоб якась частина відійшла догори, а частина залишилася внизу. 42І на третій день Ти наказав водам зібратися в сьомій частині землі, а шість частин Ти осушив і зберіг, щоб деякі з них були перед Тобою засіяні й оброблені на служіння. 43Адже Твоє слово пішло, і відразу діло сталося. 44Бо відразу було безмірне число плоду, різнорідне бажання смаку і не до повторення квіти з барвою та недосліджені аромати запахів. І це сталося третього дня. 45Четвертого ж дня Ти наказав, щоби було сяйво сонця, світло місяця, розташування зірок, 46і Ти їм наказав, щоб служили тому чоловікові, що в майбутньому мав бути створений. 47П’ятого ж дня сказав Ти сьомій частині, де вода була зібрана, щоб створила звірів, птахів і рибу, і так робила 48німа і без душі вода, як їй і наказувалося, творила звірів, щоб із цього народи розповідали про Твої дивовижні діла.
49І тоді Ти зберіг дві душі, ім’я однієї Ти назвав Енох, ім’я другої Ти назвав Левіятан. 50І Ти відлучив їх один від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла їх тримати. 51І ти дав Енохові одну частину, яка була осушена третього дня, щоб він жив на ній, де є тисячі гір. 52Левіятанові ж ти дав сьому частину — водну. І ти їх зберіг, щоби були в їжу тим, кому Ти хочеш і коли хочеш. 53Шостого ж дня ти наказав землі, щоб створила перед тобою худобу, звірів і плазунів, 54а над цими — Адам, якого Ти наставив володарем над усіма творіннями, яких створив Ти, і з нього походимо ми всі — народ, який Ти обрав.
55Це ж усе я сказав перед Тобою, Господи, тому що Ти сказав, що задля нас Ти створив первородний світ. 56Про решту народів, які народилися від Адама, Ти сказав, щоб вони не були нічим, і що прирівняні до того, що випльовується, і до каплі з посуду Ти уподібнив їхній достаток. 57Тепер же, Господи, ось ці народи, що вважалися за ніщо, панують над нами і пожирають нас. 58Ми ж — Твій первородний народ, якого Ти покликав, одинокий, ревнитель, милий, — видані в їхні руки. 59І якщо вік створений задля нас, чому ми не посідаємо спадком наш вік? Доки це?
