1Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву. 2Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла, 3лише на мене повернулася Його рука весь день. 4Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості. 5Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні, 6посадив мене в темряві, як мертвих віку. 7Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови. 8І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву. 9Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу. 10Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці. 11Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним. 12Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли. 13Він увів у мої нирки синів свого сагайдака. 14Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день. 15Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю. 16І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом. 17І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро, 18тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа. 19Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч 20згадається, і надокучить мені моя душа. 21Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
25Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме. 26Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати. 27Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості, 28сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе. 30Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням, 31бо Господь не відкине навіки. 32Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя. 33Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів. 34Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі, 35аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього, 36щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив? 37Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів? 38Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро? 39Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
40Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа! 41Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба. 42Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував. 43Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив. 44Ти покрив Себе хмарою через молитву, 45щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів. 46Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги. 47Нас охопив страх і жах, збудження і знищення. 48Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу. 49Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку, 50аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить! 51Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста. 52Мої вороги заповзялися полювати на мене без підстави, як на горобця, 53убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, — 54полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
55Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу. 56Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви. 57Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся! 58Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя! 59Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд. 60Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене. 61Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене, 62уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день. 63Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня. 64Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук, 65віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, — 66Ти переслідуватимеш у гніві та вигубиш їх під небом, Господи!
