1А ще додавши, Йов сказав у вступі: 2Нехай живе Господь, Який так мені присудив, і Вседержитель, Який засмучує мою душу! 3А поки ще в мені дихання є, Божий Дух, що є в моїх ніздрях, 4мої губи не промовлятимуть беззаконне, і моя душа не повчатиметься неправедного. 5Хай не станеться, щоб я назвав вас праведними, доки не помру. Адже не відійду від моєї невинності, 6і, дотримуючись праведності, себе не віддам. Бо я не усвідомлюю, що зробив невідповідне. 7Ні, але хай мої вороги будуть, як руїна безбожних, і ті, хто повстав проти мене, — наче погибель безбожних. 8Бо яка є надія в безбожного, чого він тримається? Чи врятується, надіючись на Господа? 9Чи Господь вислухає його молитву? Хіба, коли надійде на нього скрута, 10чи матиме перед Ним якусь сміливість? Або коли покличе, то чи Він вислухає його? 11Але я сповіщу вам, що є в Господній руці. Про те, що є у Вседержителя, не обманю. 12Ось усі знаєте, що додаєте марне до марного. 13Це частина безбожного чоловіка в Господа, а здобуток сильних прийде на них від Вседержителя. 14Якщо ж його сини стануть численні, то вони будуть на вигублення. Якщо ж і перетворяться на мужів, то жебратимуть. 15Ті, які залишаться після нього, смертю закінчать життя, а над їхніми вдовами ніхто не змилосердиться. 16Якщо назбирає срібла, наче землі, і наготує золота, подібно до глини, — 17це все здобудуть праведні, і його маєток праведні заберуть. 18Його дім відійшов, наче молі й немов павутина. 19Багатий, заснувши, не продовжуватиме, відкрив він свої очі — і його немає. 20Болі його спіткали, наче вода, і вночі забрала його темрява. 21Його забере палюча спека, відійде і вигубить його з його місця. 22І накине біду на нього, та не пощадить. З його руки неодмінно втікатиме. 23Заплеще проти них своїми руками і сичанням прожене його з його місця.
