1І сказала Юдита: Починайте Богові моєму в тимпанах, співайте Господеві із цимбалами, грайте Йому псалом і хвалу, співайте і прикликуйте Його Ім’я, 2бо Господь — Бог, Який нищить війни, бо Він спас мене з руки того, хто мене переслідував, у його таборах, посеред народу! 3Прийшов Ассур з гір на півночі, прийшов з десятками тисяч своєї сили, що їх велике число загатило потоки, і їхній кінь покрив горби. 4Він сказав спалити мої гори, вигубити мою молодь мечем і тих, що ссуть у мене, покласти на основу, і моїх немовлят дати на пограбування, а моїх дівчат — на грабунок. 5Господь Вседержитель перекреслив їм рукою жінки. 6Бо не впав їхній сильний від молодого, і не побили його сини титанів, ані не повстали на нього високі велетні, але Юдита, дочка Мерарія, своїм вродливим обличчям його роззброїла, 7бо вона скинула одяг свого вдівства на піднесення прибитих в Ізраїлі, намастила своє обличчя маззю 8і зав’язала своє волосся в зачіску, і взяла льняний одяг, щоб його обманути. 9Її сандаля захопила його око, і її краса полонила його душу, та меч прошив його шию. 10Здригнулися перси від її відчайдушності, і мідійці були охоплені жахом від її сміливості. 11Тоді мої пригноблені закричали, злякалися мої немічні й вигукнули, підняли свій голос і були повалені. 12Сини дівчат прошили їх і побили їх, як дітей зрадників, вони загинули від бою мого Господа Бога. 13Заспіваю моєму Богові нову пісню! Господи, Ти великий і славний, дивний силою, непереможний! 14Тобі нехай служить усе Твоє творіння. Бо Ти сказав, — і сталося. Ти послав Твого Духа, — і збудував. І немає нікого, хто встоїть проти Твого голосу. 15Адже Він порушить гори від основ з водами, каміння від обличчя Твого розтопиться, як віск. А на тих, що Тебе бояться, Ти змилосердишся над ними. 16Бо всяка жертва недостатня на любі пахощі, і весь жир недостатній Тобі на всепалення. Хто ж боїться Господа, завжди великий. 17Горе народам, що повстають проти мого народу. Господь Вседержитель помститься їм у дні суду, щоб дати вогонь і черви в їхніх тілах, і заплачуть у слабкості навіки.
18Коли вони прийшли до Єрусалима, то поклонилися Богові, а коли народ очистився, то вони принесли свої всепалення і свої добровільні жертви і дари. 19І Юдита поклала весь посуд Олоферна, який дав їй народ, і балдахін, який вона взяла собі з його спальні, дала в дар Богові. 20І народ радів у Єрусалимі перед обличчям святих три місяці, і Юдита залишилася з ними.
21А після цих днів кожний відійшов до свого спадку, і Юдита відійшла до Ветулії, і залишилася над своїм маєтком. І вона стала в її часі славною на всій землі. 22І численні її бажали, та її не пізнав муж усі дні її життя, від того дня, коли помер її чоловік Манасія і долучився до свого народу. 23І вона сильно просувалася вперед у величі, і зістарилася в домі свого чоловіка — до ста п’яти років. І вона відпустила свою служницю на волю. Померла вона у Витулії, і її поховали в гробниці її чоловіка Манасії, 24і дім Ізраїля оплакував її сім днів. І вона розділила свій маєток перед своєю смертю всім кровним Манасії, свого чоловіка, і близьким свого роду. 25І більше не було того, хто лякав би синів Ізраїля, — у дні Юдити, і багато днів після її смерті.
