1І коли почули ті, що були в шатрах, то жахнулися від того, що сталося, 2і на них напало тремтіння і страх, і не було чоловіка, котрий залишився ще перед обличчям ближнього, але, розбігаючись, одностайно втекли всякою дорогою рівнини і горішньої околиці. 3Повернулися до втечі ті, що стояли табором у горішній околиці довкруги Ветулії. І тоді сини Ізраїля, кожний з них чоловік-вояк, кинулися на них. 4І послав Озія до Ветомастема, Ховея та Коли, і до кожної границі Ізраїля тих, що сповіщали про те, що сталося, і щоб усі вояки кинулися, аби їх вигубити. 5І коли сини Ізраїля почули, то всі одностайно напали на них і вирізали їх аж до Хови. Так само і ті, що з Єрусалима, прийшли і з усієї гірської околиці, бо їм сповістили те, що сталося з табором їхніх ворогів. І ті, що в Ґалааді, і ті, що в Галилеї, побили їх великим погромом, аж доки не прийшли до Дамаску та його околиць. 6А інші, що жили у Ветулії, напали на табір ассирійців, пограбували їх і сильно збагатилися.
7І сини Ізраїля, що поверталися з битви, заволоділи залишеним — селами, дворами в гірській околиці та на рівнині, заволоділи багатою здобиччю, бо було дуже велике число. 8І великий священик Йоаким, і старійшина синів Ізраїля, які жили в Єрусалимі, прийшли подивитися на добро, яке зробив Господь Ізраїлеві, побачити Юдиту і поговорити з нею мирно.
9І коли вони прийшли до неї, то поблагословили її всі разом і сказали їй: Ти — звеличення Єрусалима, ти — велика радість Ізраїля, ти — велика похвала нашого роду! 10Ти зробила це все твоєю рукою, ти зробила добро з Ізраїлем, і це сподобалося Богові. Будь благословенна в Господа Вседержителя на вічний час. І весь народ сказав: Нехай так буде!
11І весь народ грабував табір тридцять днів. І дали Юдиті шатро Олоферна і весь столовий посуд, ліжка, миски і весь його посуд, і вона, взявши, поставила на свого осла, запрягла свої колісниці і поклала це на них. 12І збіглася кожна жінка Ізраїля, щоб її побачити, її поблагословили і зробили для неї танки між собою, і вона взяла галузки у свої руки і дала жінкам, що з нею. 13І увінчали оливковим вінцем її і тих, що з нею, і вона випереджала весь народ, провадячи всіх жінок у танку, і йшов за ними кожний озброєний чоловік Ізраїля з вінцями і піснями на своїх устах. 14І Юдита почала це прославляння в усьому Ізраїлі, а за нею весь народ співав цю хвалу.
