1Слово проти Дамаску. Ось Дамаск буде забраний з-поміж міст, і буде на падіння, 2залишений навіки, як загін для стад і на спочинок, і не буде переслідувача. 3І більше не буде неприступним, щоб туди втік Єфрем, і більше не буде царства в Дамаску, і ті, хто залишився із сирійців, загинуть. Адже ти не кращий за синів Ізраїля і їхньої слави. Так говорить Господь Саваот: 4І зникне в той день слава Якова, і велич його слави захитається. 5І буде так, начебто хтось зібрав жнива, що стоять, і пожав насіння колосся, і буде так, наче хтось зібрав колосся в плідній долині, 6і на ній залишилася лише стерня; чи наче плоди оливкового дерева: два чи три на шпилястому вершку, чотири чи п’ять, залишені на його галузках, — так говорить Господь, Бог Ізраїля.
7У той день людина надіятиметься на Того, Хто її створив, а її очі поглянуть на Святого Ізраїля, 8і не будуть надіятися на вівтарі та на витвори їхніх рук, що зробили їхні пальці, і не дивитимуться на їхні священні дерева та на їхні гидоти. 9У той день твої міста будуть покинуті, як покинули аморейці та евейці від обличчя синів Ізраїля, і будуть вони спустошені, 10тому що ти покинув Бога, твого спасителя, і не згадав за Господа, твого помічника. Через це насадиш невірного саджанця і невірне насіння. 11А в день, в який насадиш, заблукаєш. А що вранці посієш, зацвіте на жнива, у день, коли успадкуєш, — так, як батько людини, даси спадок своїм синам.
12Горе безлічі численних народів. Як море, що хвилюється, так будете стривожені, і спини численних народів зашумлять, як вода. 13Багато народів, наче велика вода, наче багато води, що несеться із силою. І прокляне його, і прожене його далеко, як порох полови тих, які віють проти вітру, і як порох коліс, несений бурею. 14На вечір буде плач, а перш ніж настане ранок, його не стане. Це частка тих, які вас полонили, і спадок тих, які замість вас успадкували.