1Пошлю, як гадюки по землі. Хіба не пустинною скелею є гора Сіон? 2Бо дочка Моав буде, як пташеня, забране в птаха, який відлетів. До того ж, Арноне, 3більше радься, роби собі постійно покриття плачу. У полудневу темряву втікають, жахаються, не будь відведений. 4Серед тебе замешкають втікачі Моава, будуть вам покриттям від обличчя переслідувача, бо забрано твого союзника, і загинув володар, який топтався по землі. 5І з милосердям випростується престол, і на ньому сяде з правдою в шатрі Давида, судячи, шукаючи суду і прискорюючи справедливість.
6Ми почули про гордість Моава, гордість дуже велика, — Ти відкинув зарозумілість. Не таке твоє пророцтво, 7не таке! Моав закричить, бо в Моавітській землі всі кричатимуть. Ти подбаєш за тих, хто живе в Адесеті, і не засоромишся. 8Рівнини Есевона заплачуть, виноградник Севами. Ви, які пожираєте народи, потопчіть її виноградники аж до Язира. Не зійдетеся, блукайте пустелею! Послані були залишені, бо перейшли пустелю. 9Через це оплакую виноградник Севами, як риданням Язира. Він зрубав твої дерева, Есевон і Елеала, як на жнива і в час збирання твого винограду потопчу, і все впаде. 10І буде забрана радість і веселість з твоїх виноградників, і не радітимуть твоїми виноградниками, і не чавитимуть вино у виноградних чанах, бо радощі припинені Мною.
11Через це моє нутро проти Моава видасть звук, як гусла, і я всередині, як мур, який ти відновив. 12І буде тобі на сором, бо Моав важко трудився над вівтарями і ввійде до своїх рукотворних божків, щоб помолитися, та вони не будуть спроможними його визволити. 13Ось слово, яке сказав Господь на Моава, коли проголосив. 14Тепер же говорю: За три роки, відповідно до років наймита, обезчеститься слава Моава в усьому великому багатстві, і він залишиться нечисленний і без пошани.
