1І з’явився Авраамові Бог біля мамврійського дуба, коли він сидів опівдні при вході до свого намету. 2Підвівши свої очі, він побачив: ось три Мужі стояли перед ним. І побачивши це, побіг їм назустріч від входу свого намету, і вклонився до землі, 3та сказав: Господи, якщо я знайшов милість перед Тобою, не обмини Твого раба. 4Хай принесуть води і хай помиють ваші ноги, і освіжіться під деревом. 5Я ж принесу хліба, і їстимете, а після цього підете своєю дорогою, задля якої ви звернули до вашого раба. А вони сказали: Зроби так, як сказав.
6І Авраам поспішив у намет до Сарри, і сказав їй: Швиденько заміси три мірки питльованого борошна і зроби паляниці. 7І побіг Авраам до худоби, взяв молоде, гарне теля, і дав рабові, а той швидко приготував його. 8Взяв масло, молоко і теля, яке приготував, і поклав перед ними, і вони попоїли. А сам стояв біля них під деревом.
9Один із них промовив до нього: Де твоя дружина Сарра? Він же у відповідь сказав: Ось, у наметі. 10Повертаючись, — сказав він, — зайду до тебе в той же час і годину, і твоя дружина Сарра матиме сина. А Сарра, яка була при вході намету, почула, бо стояла за ним.
11Авраам і Сарра були старі, похилого віку, і те, що звичайно буває в жінок, у Сарри припинилося. 12Тож Сарра засміялася про себе, говорячи: Адже це ще не сталося в мене дотепер, та й пан мій вже старий! 13І промовив Господь до Авраама: Чому ж це, глузуючи, Сарра сказала про себе: Невже я справді народжу? Адже я стара. 14Хіба сказане є неможливе для Бога? У такий же час і годину повернуся до тебе, і буде в Сарри син. 15Сарра перелякалася й заперечила, кажучи: Я не засміялася. А Той сказав: Ні, ти таки засміялася.
16Мужі підвелися звідти й подивилися в напрямку Содома й Гоморри; Авраам же, супроводжуючи Їх, ішов разом з Ними. 17І сказав Господь: Чи приховуватиму Я від Авраама, Свого раба, те, що роблю? 18Адже Авраам неодмінно стане великим і численним народом, і будуть благословенні в ньому всі народи землі. 19Бо знаю, що заповість своїм синам і своєму домові після себе, і вони будуть дотримуватися Господніх доріг, аби чинити справедливість і суд. Щоби здійснив Господь для Авраама все, що йому сказав.
20Крик Содома й Гоморри посилився, — сказав Господь, — і їхні гріхи дуже великі. 21Тому, зійшовши, погляну, чи все відбувається так, як доносить їхній крик, котрий лине до Мене; якщо ж ні, то щоб Я знав. 22І повернувшись, Мужі пішли звідти в Содом; Авраам же продовжував стояти перед Господом.
23Наблизившись, Авраам сказав: Невже знищиш разом праведного з неправедним, невже й праведний буде, як неправедний? 24Якщо буде п’ятдесят праведних у місті, чи знищиш їх? Чи не пощадиш усю місцевість задля п’ятдесяти праведних, якщо будуть у ньому? 25У жодному разі Ти не вчиниш за цим словом, аби знищити праведного з неправедними. Хіба буде з праведним — як з неправедним? Зовсім ні! Ти ж Суддя всієї землі! Невже не вчиниш суду? 26Та Господь промовив: Якщо знайду в місті Содомі п’ятдесят праведних, то збережу всю місцевість задля них.
27У відповідь Авраам сказав: Тепер я, будучи землею і попелом, почав говорити до Господа, — 28та якщо кількість праведних зменшиться з п’ятдесяти на п’ять осіб, — чи знищиш через п’ятьох усе місто? Той сказав: Не знищу, коли там знайду сорок п’ять. 29Авраам продовжував промовляти до Нього і сказав: А якщо знайдуться там сорок? Той відповів: Не знищу задля сорока. 30Що, Господи, коли говоритиму ще? — продовжив він. — А якщо знайдуться там тридцять? Той сказав: Не знищу, якщо знайду там тридцять. 31Оскільки, — сказав, — я наважився говорити до Господа, — якщо ж знайдеться там двадцять? Той сказав: Не знищу і задля двадцяти. 32Тоді він сказав: Що, Господи, коли промовлю ще один раз? А якщо знайдеться там десять? Той сказав: Не знищу і задля десяти.
33Коли Господь закінчив говорити з Авраамом, то відійшов. Авраам же повернувся на своє місце.
