1 (1) Господи, Господи, Царю небес і Владико всього творіння, Святий у святих, Володарю, Вседержителю, зглянься на нас, що в біді від неправедного і безбожного, що сміливістю і силою гнаний. 3Бо Ти — Той, Який усе створив і усе тримаєш, сильний, праведний і судиш тих, що діють у зарозумілості та гордості. 4Ти знищив тих, які раніше вчинили беззаконня, між якими були і велетні, що діяли силою і мужністю, навівши на них безмірну воду. 5Ти попалив вогнем і сіркою содомців, — тих, що діяли з гордістю, коли зло стало явним, давши приклад для тих, які будуть пізніше. 6Ти виказав Твою силу, випробувавши жорстокого фараона, що уярмив Твій святий народ Ізраїля, різними і численними карами, показавши на них Твою велику силу. 7Коли ж він гнався з колісницями і безліччю народів, Ти замкнув у глибині моря тих, що повірили Тобі, Володареві всякого сотворіння, Ти перевів неушкодженими, 8і вони, побачивши діла Твоєї руки, оспівували Тебе, Вседержителя.
9Ти, Царю, створивши безмежну і невимірну землю, вибрав це місто і освятив це місце у Твоє Ім’я, Ти, що в усьому самодостатній, і прославив великою появою, поставивши Собі на славу Твого великого і гідного шани Імені. 10І, полюбивши дім Ізраїля, Ти обіцяв, що коли буде в нас відвернення, і огорне нас пригнічення, то, прийшовши до цього місця, ми помолимося, і Ти вислухаєш нашу молитву. 11І Ти є вірним і правдивим. 12А оскільки, коли багато разів гнітили наших батьків, Ти їм допомагав у пригнобленні й спасав їх від великого зла, 13тож тепер, Святий царю, через наші численні та великі гріхи ми терпимо, і ми підкорені нашим ворогам, і ми залишені в безсиллі. 14А в нашому падінні цей сміливий і поганий починає хулити те, що на землі вказане як святе місце Імені Твоєї слави. 15Адже Твоя оселя — небо небес — є неприступною для людей. 16Але оскільки Ти зволив показати Твою славу у Твоєму народі Ізраїлі, освятивши це місце, 17не осуди нас у цій нечистоті й не покарай нас в оскверненні, щоби беззаконні не хвалилися в їхньому гніві та не раділи в гордості їхнього язика, кажучи: 18Ми потоптали дім святості так, як топчуться доми мерзоти. 19Прости наші гріхи, знищ наші провини і вияви Твоє милосердя в цю годину. 20Хай швидко випередять нас Твої милосердя, і дай похвалу в уста тих, що впали і прибиті душами, зробивши нам мир.
21Тоді Всевидець Бог, — Той, Хто понад усіма, Святий між святими, — вислухавши законну молитву, побив того, що із зарозумілістю і сміливістю сильно піднісся, 22звідси і звідти скинувши його аж на долівку непорушним, наче вітром тростину, ще й членами паралізованим, він не міг говорити, уражений справедливим судом. 23Тоді друзі та охоронці, бачачи ту швидку кару, що його схопила, боячись, щоб і без життя не залишився, швидко його винесли, уражені тим страхом, що надійшов. 24З часом, пізніше, отямившись, він зовсім не прийшов через покарання до покаяння, а виказавши гіркі погрози, відійшов.
25І, прийшовши в Єгипет та через зло ставши гіршим, через вищезгаданих товаришів у питті й друзів, відчужених від усякої справедливості, 26він не тільки не задовольнився нечисленними безбожними ділами, але й до цієї смілості дійшов, що прокляття виказував на місцях, і як багато друзів дивилися на побажання царя, то і вони долучилися до його бажання. 27Він задумав усенародно проти народу вчинити ненависть. На тій башті, що у дворі, встановивши стовп, він прибив лист, 28щоб не входив ніхто з тих, що не приносять жертву до їхніх святощів, а всіх юдеїв внести до списку людей і до рабського стану, а тих, що відмовлялися, узявши силою, позбавити життя. 29Записаних же, вогнем затаврувати на тілі плющовим листком, — знаком Діонізія, і їх відлучити з наперед вирішеними обмеженнями. 30А щоб не всі виявилися зненавидженими, він написав: Якщо деякі з них забажають повернутися між тих, що є посвяченими в таїнства, вони будуть рівні в громадянстві до олександрійців.
31Отже, деякі, поверхово ненавидячи ціну святості міста, радо себе дали, наче сподіваючись одержати якусь велику почесть від майбутнього спілкування із царем. 32А численні скріпилися шляхетною душею і не відлучилися від побожності, та, віддаючи майно в обмін за життя, ще намагалися врятуватися від списків. 33Вони були в добрій надії, що отримають допомогу, і гидилися тих, що відлучилися від них, і вважали за ворогів народу, і відсунули від спільного життя і добродійства.
