1І в Йосафата було ще багатство і велика слава, і він подружився з домом Ахава. 2При завершенні кількох років він пішов до Ахава в Самарію. Ахав зарізав багато овець і телят для нього і народу, який був з ним, і заманив його піти з ним на Рамот ґалаадський. 3Ахав, цар Ізраїля, звернувся до Йосафата, царя Юди: Піди зі мною на Рамот ґалаадський! А той йому сказав: Я так само, як і ти. Як твій народ, так і мій народ, — ми йдемо з тобою на війну!
4І промовив Йосафат до царя Ізраїля: Запитай же сьогодні в Господа. 5Тож цар Ізраїля зібрав пророків — чотириста чоловік — і сказав їм: Чи йти мені війною на Рамот ґалаадський, чи краще я стримаюся? Вони ж сказали: Іди, і Бог видасть його в руки царя! 6А Йосафат сказав: Чи немає тут Господнього пророка? Давайте ще від нього дізнаємося! 7І цар Ізраїля промовив до Йосафата: Є ще один чоловік, щоб запитати Господа через нього, та я його зненавидів, бо не пророкує про мене на добро, але всі свої дні пророкує на зло, це — Міхей, син Ємли. Та Йосафат сказав: Хай цар так не говорить! 8Тож цар Ізраїля покликав одного євнуха і сказав: Негайно покличте Міхея, сина Ємли!
9А цар Ізраїля та Йосафат, цар Юди, кожен сидів на своєму троні. Одягнені в пишний одяг, вони сиділи на площі біля входу брами Самарії, і всі пророки пророкували перед ними. 10А Седекія, син Ханани, зробив собі залізні роги і сказав: Так говорить Господь: Ними заколеш Сирію, аж доки не буде знищена! 11І всі пророки так само пророкували, кажучи: Йди на Рамот ґалаадський, і тобі пощастить, і Господь видасть його в руки царя!
12А посланець, який пішов покликати Міхея, сказав йому, умовляючи: Ось пророки проголосили одними устами добро про царя, тож і твої слова хай будуть як одного з них, і ти проголошуватимеш добро! 13Та Міхей сказав: Нехай живе Господь, бо те, що тільки скаже мені Бог, це звіщатиму!
14І він прийшов до царя, і цар йому сказав: Міхею, чи йти мені війною на Рамот ґалаадський, чи краще я стримаюся? А він сказав: Іди, і матимеш успіх, і вони будуть видані у ваші руки! 15Та цар сказав йому: Скільки разів я заклинатиму тебе, щоб Іменем Господа ти говорив мені тільки правду? 16А той відповів: Я побачив Ізраїля, розкиданого по горах, наче овець, в яких немає пастиря, і Господь сказав: Вони не мають проводиря, тож нехай кожний повернеться до свого дому в мирі! 17І цар Ізраїля промовив до Йосафата: Хіба я не говорив тобі, що він не пророкує про мене добро, але хіба що зло!
18Та Міхей сказав: Не так! Послухайте слово Господнє: Я побачив Господа, Який сидів на Своєму престолі, і все небесне військо стояло перед Ним — з Його правої сторони і з лівої сторони. 19І Господь запитав: Хто обмане Ахава, царя Ізраїля, і той піде, і поляже в Рамоті ґалаадському? І цей говорив так, а той говорив так. 20Та вийшов дух, і став перед Господом, заявляючи: Я його обману! А Господь запитав: Яким чином? 21І той відповів: Я вийду і буду духом омани в устах усіх його пророків! І Він сказав: Обманеш і здолаєш! Вийди і зроби так! 22Тепер же Господь дав оманливого духа в уста всіх цих твоїх пророків, і Господь проголосив на тебе зло!
23Тоді Седекія, син Ханани, підійшов, вдарив Міхея по щоці й запитав його: Якою дорогою пішов Господній Дух від мене, щоб промовляти до тебе? 24А Міхей сказав: Ось побачиш у той день, в який увійдеш до комірки з кімнати, щоб заховатися! 25Тоді цар Ізраїля сказав: Візьміть Міхея і поверніть до Емира, володаря міста, і до володаря Йоаса, царського сина! 26А ти скажеш: Так наказав цар: Помістіть цього в приміщення в’язниці, і нехай їсть хліб смутку і п’є воду смутку аж до мого повернення в мирі! 27Та Міхей відповів: Якщо ти справді повернешся в мирі, то Господь не говорив через мене! Послухайте всі народи!
28І пішов цар Ізраїля та Йосафат, цар Юди, на Рамот ґалаадський. 29І цар Ізраїля сказав Йосафатові: Я прикриюся панциром і піду в бій, а ти одягнися в мій одяг. І цар Ізраїля прикрився, і пішов у бій. 30А цар Сирії наказав начальникам колісниць, які були з ним, кажучи: Не воюйте ні з малим, ні з великим, але тільки із самим царем Ізраїля! 31І сталося, коли начальники колісниць побачили Йосафата, то вони сказали: Це — цар Ізраїля! — і оточили його, щоб воювати. А Йосафат закричав, і Господь врятував його, і Бог відвернув їх від нього. 32І сталося, коли начальники колісниць побачили, що він не був царем Ізраїля, то повернули від нього. 33Та один чоловік прицільно натягнув лука й уразив стрілою царя Ізраїля між легенями і між панциром. Тож він сказав проводиреві колісниці: Поверни твою руку і виведи мене з бою, бо я поранений. 34І в той день хід бою змінився, і цар Ізраїля стояв на колісниці проти Сирії аж до вечора, та коли заходило сонце, він помер.
