1 Маккавеїв 9

₁І Димитрій почув, що поліг Никанор та його сила на війні, і вирішив ще раз Вакхида і Алкима вдруге послати в землю Юди, і правий ріг з ними. ₂І вони пішли дорогою, що до Ґалґала, і прийшли до Месалота, що в Арвилах, і його захопили та вбили багато людських душ. ₃І першого місяця в сто п’ятдесят другому році вони отаборилися напроти Єрусалима. ₄І вони відійшли, і пішли до Верет з двадцятьма тисячами чоловік і двома тисячами кінноти.

₅А Юда отаборився в Еласі, і три тисячі вибраних мужів з ним. ₆Вони побачили безліч сил, бо вони численні, і дуже перелякалися. І численні повтікали з табору, не залишилося в них хіба лиш вісімсот мужів. ₇І Юда побачив, що його табір відступив, і що його придавила війна, і розбився серцем, бо не мав часу їх зібрати, ₈і він ослаб і сказав іншим: Устаньмо і підімо проти наших ворогів, чи може зможемо з ними воювати! ₉І його відмовляли, кажучи: Ми не зможемо, але радше врятуймо тепер свої душі й повернемося ми і наші брати та воюватимемо проти них, — адже ми малі числом. ₁₀А Юда сказав: Хай не буде, щоб ми зробили це діло, аби від них втекти, і якщо наш час наблизився, ми з хоробрістю помремо задля наших братів і не залишимо причини заплямувати нашу славу.

₁₁І сила піднялася від табору, і встали їм назустріч, і поділено кінноту на дві частини, і ті, що кидали з пращі, і стрільці йшли перед силою, і передували всі сильні, а Вакхід був на правому крилі. ₁₂І наблизився відділ з двох частин, і вони видавали звук з труб, і ті, що поблизу Юди, і вони затрубили трубами. ₁₃І затремтіла земля від голосу таборів, і війна тривала від ранку аж до вечора. ₁₄І Юда побачив, що Вакхід і сильна частина табору справа, і зібралися з ним усі сильні серцем, ₁₅і розбито ними праву частину, і він гнався за ними аж до гори Азота. ₁₆І ті, що в лівому крилі побачили, що розбито правий ріг, і повернулися за ногами Юди і тих, що з ним позаду. ₁₇І бій став тяжким, і впало багато ранених звідси і звідти, ₁₈і Юда поліг, а решта — втекла.

₁₉І взяв Йонатан і Симон Юду, їхнього брата, і поховали його в гробниці своїх батьків у Модеїні. ₂₀І вони його оплакали, і голосіння за ним вчинив увесь Ізраїль, велике ридання, і плакали багато днів, і сказали: ₂₁Як упав сильний, що спасав Ізраїль! ₂₂Та інші слова Юди, воєн і мужніх діл, які він зробив, і його велич не записано, бо було дуже багато. ₂₃І сталося, що після смерті Юди беззаконні піднялися в усіх околицях Ізраїля, — підвелися всі, що чинять беззаконня. ₂₄У ті дні був дуже великий голод, і країна опустіла по них. ₂₅І Вакхід вибрав безбожних мужів і поставив їх володарями країни. ₂₆І вони шукали і вишукували приятелів Юди, і привели їх до Вакхіда, і він мстився на них і глумився з них. ₂₇І був великий смуток в Ізраїлі, якого не було від того дня, коли не з’явився пророк у них.

₂₈І зібралися всі приятелі Юди, і сказали до Йонатана: ₂₉Відколи помер твій брат Юда, то чоловіка, подібного до нього, немає, щоб вийшов і виступив проти ворогів і Вакхіда, і проти ворогів нашого народу. ₃₀Тож тепер сьогодні ми вибрали тебе, щоб ти був замість нього нам за володаря і проводиря, щоб вести нашу війну. ₃₁І Йонатан у той час узяв провідництво і став замість Юди, свого брата.

₃₂І довідався Вакхід, і намагався його вбити. ₃₃І взнав Йонатан, його брат Симон і всі, що з ним, і втекли в пустелю Текої, і отаборилися біля води озера Асфар. ₃₄І довідався Вакхід у суботній день, і прийшов він і все його військо на другу сторону Йордану. ₃₅І він послав свого брата, вождя народу, і просив своїх друзів-наватеїв поставити в них їхні численні речі. ₃₆І вийшли сини Ямврія, що з Мидави, і схопили Івана й усе, що він мав, і відійшли, маючи те.

₃₇Після цих подій сповістили Йонатанові та Симонові, його братові, що сини Ямврія роблять велике весілля і провадять невістку з Надавата, дочку одного з великих володарів Ханаана, з великою пихою. ₃₈Вони ж згадали кров їхнього брата Івана і пішли, і сховалися під виступом гори. ₃₉І вони підняли свої очі й побачили, що ось крик і численне майно, і вийшов молодий, його друзі та його брати їм назустріч з тимпанами, музиками і великою зброєю. ₄₀І вони повстали проти них із засідки і повбивали їх, і полягло багато ранених, а інші втекли на гору. І вони взяли всю їхню здобич. ₄₁І шлюб обернувся на плач, а голос їхніх музик — на ридання. ₄₂І вони вчинили помсту крові їхнього брата і повернулися до болотистої місцевості Йордану.

₄₃І почув Вакхід, і прийшов у суботній день аж до берегів Йордану із численною силою. ₄₄І Йонатан промовив до тих, що з ним: Устаньмо і повоюймо за наші душі, бо немає сьогодні, як учора, так і третього дня! ₄₅Бо ось війна проти нас і ззаду нас, а тут і там вода Йордану, болото та ліс, немає місця, щоб відступити. ₄₆Тож тепер заволайте до неба, щоб ви врятувалися з руки наших ворогів! ₄₇І розпочався бій. І Йонатан простягнув свою руку, щоб побити Вакхіда, та він відступив від нього назад. ₄₈І ввійшов Йонатан, і ті, що з ним у Йордан, і вони перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордан.

₄₉А від Вакхіда впало того дня якихось тисяча чоловік. ₅₀І він повернувся до Єрусалима і збудував укріплені міста в Юдеї, твердиню, що в Єрихоні, Аммаус, Веторон, Ветил, Тамнату Фаратон і Тефон, з високими стінами, брамами і засувами. ₅₁І він поставив у них охорону, щоб ворогувати з Ізраїлем. ₅₂І він скріпив місто Ветсур, Ґазару і твердиню. І він розмістив у них сили і склади їжі. ₅₃Він узяв синів, володарів країни, як заложників, і поставив їх у твердині в Єрусалимі, у в’язниці.

₅₄І в сто п’ятдесят третьому році другого місяця Алкім наказав знищити зовнішню стіну двору святині, і знищити діла пророків, і вони почали нищити. ₅₅У той час Алкім був уражений хворобою, і заборонено його ділам, і загороджено його уста, і він ослабів і не міг більше говорити слова і заповісти про свій дім. ₅₆І Алкім помер у той час у великих муках. ₅₇І Вакхід побачив, що Алкім помер, і він повернувся до царя. І земля Юди спочила два роки.

₅₈І всі беззаконні вчинили раду, кажучи: Ось Йонатан і ті, що з ним живуть упевнено, у спокої. Тож тепер приведімо Вакхіда, і він їх усіх схопить в одну ніч. ₅₉І вони, пішовши, порадили йому. ₆₀І він піднявся, щоб піти із численною силою, і потай послав послання всім своїм союзникам, що в Юдеї, щоб схопили Йонатана і тих, що з ним. Та вони не змогли, бо їхня рада стала відомою. ₆₁І вони схопили з мужів країни, проводирів зла, якихось п’ятдесят мужів, і вбили їх.

₆₂І пішли Йонатан, Симон і ті, що з ним, до Ветвасії, що в пустелі, і збудували її руїни, і її скріпили. ₆₃А Вакхід довідався, і зібрав усе своє велике число вояків та сповістив тим, що з Юдеї. ₆₄І він, прийшовши, отаборився біля Ветвасії і воював проти неї багато днів, і зробив машини. ₆₅І Йонатан залишив свого брата Симона в місті, а вийшов до околиці, і прийшов з великим числом. ₆₆І він побив Одомира, його братів і синів Фасірона в їхніх оселях, і вони почали воювати, і вони підносилися на силах. ₆₇Симон і ті, що з ним, вийшли з міста і спалили машини. ₆₈І вони воювали проти Вакхіда, і він був знищений ними, і його сильно придушили, бо його рада і його похід були марними. ₆₉І він запалав гнівом на безбожних людей, які порадили йому піти в країну, і повбивав з них багатьох, і вони зробили раду відійти до своєї землі.

₇₀А Йонатан взнав і послав до нього послів, щоб укласти з ним мир і віддати їм полонених. ₇₁І він прийняв, і вчинив за його словами, і поклявся йому не шукати для нього зла всі дні його життя. ₇₂І він віддав йому полонених, яких перед тим захопив у землі Юди, і, повернувшись, він відійшов до своєї землі й більше не продовжував приходити в їхні границі. ₇₃І меч спочив від Ізраїля. І Йонатан замешкав у Махмасі, і Йонатан почав судити народ та вигубив безбожних з Ізраїля.