І в сто шістдесятому році прийшов Олександр, син Антіоха, Епіфан, і захопив Птолемаїду, і його прийняли, і він там зацарював. Цар Димитрій почув і зібрав дуже багато сил, і вийшов йому назустріч на війну. І Димитрій послав до Йонатана послання з мирними словами, щоби його звеличити, бо сказав: Випередимо встановити з ним мир раніше, ніж він зробить з Олександром проти нас. Бо він згадає все зло, яке йому вчинили, його братам та народові. І він дав йому владу збирати військо, виготовляти зброю і бути йому його союзником, і заложників, що у твердині, сказав йому передати.
І Йонатан прийшов до Єрусалима і прочитав послання до вух усього народу і тих, що з твердині. І вони налякалися великим страхом, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо. І ті, що з твердині, передали Йонатанові заложників, і він їх передав їхнім рідним. І Йонатан поселився в Єрусалимі, і почав будувати і відновляти місто. І сказав тим, що робили роботи, будувати мури і гору Сіон довкола із чотирикутного каміння на скріплення, — так і зробили. І втекли чужоземці, що були у твердинях, які збудував Вакхід, і кожний залишив своє місце і пішов до своєї землі. Лише у Ветсурах залишилися деякі з тих, що покинули закон і приписи. Бо було для схоронення.
І почув цар Олександр про обітниці, які Димитрій послав Йонатанові, і йому розповіли про війни і хоробрі вчинки, які зробив він та його брати, і труднощі, які він мав, і він сказав: Чи знайдемо одного такого чоловіка? Тепер же зробимо його другом і нашим союзником! І він написав листи і послав йому згідно із цими словами, кажучи: Цар Олександр братові Йонатанові, радіти! Ми почули про тебе, що ти муж потужний силою і відповідний, аби бути нашим другом. Тож тепер ми тебе сьогодні поставили первосвящеником твого народу і називали другом царя, — а він послав йому багряницю і золотий вінець, — і думати про те, що наше, і зберігати дружбу з нами.
І Йонатан одягнув святий одяг сьомого місяця сто шістдесятого року у свято шатер і зібрав військо, і підготував багато зброї.
Димитрій почув ці слова, засмутився і сказав: Що це ми зробили? Адже нас випередив Олександр, щоб узяти дружбу юдеїв на скріплення! І я напишу їм слова потіхи, звеличення і дарів, щоб вони були зі мною на допомогу. І він їм послав згідно із цими словами: Цар Димитрій юдейському народові, радіти! Оскільки ви зберегли договори, що з нами, залишилися в нашій дружбі й не приєдналися до наших ворогів, ми почули, і ми зраділи. Тепер же залишайтеся ще в зберіганні довір’я до нас, і віддамо вам добром за те, що ви чините нам. І зробимо вам багато поступок, і вам дамо дари. А тепер звільняю вас і звільняю всіх юдеїв від податків, і ціни солі та від вінців, і замість третини насіння та замість половини плодів дерев, що мені припадає взяти, відпускаю від сьогодні й на пізніше, щоб не брати із землі Юди і з трьох володінь, що до неї належать із Самарії і Ґалилеї від сьогоднішнього дня і на всі часи.
І Єрусалим та його околиці нехай буде святим і вільним від десятин і податків. Залишаю і владу над твердинею, що в Єрусалимі, і даю первосвященикові, щоб поставив у ній мужів, яких лишень він вибере, щоб її стерегти. І кожну душу юдеїв, взятих у полон із землі Юди в усьому моєму царстві відпускаю на свободу даром. І всі хай будуть звільнені від податків і на їхню худобу. І всі свята, суботи, нові місяці й вказані дні, і три дні перед святом, і три дні після свята, хай усі будуть дні свободи і відпущення для всіх юдеїв, що є в моєму царстві, і ніхто не матиме влади змушувати і докучати комусь з них у кожному ділі.
І хай запишуться з юдеїв до царського війська до тридцяти тисяч чоловік, і хай їм буде дано заплату, як і годиться всім військам царя. І хай з них будуть поставлені у великих царських твердинях, і з них будуть поставлені на потреби царства, з тих, що є вірні. І ті, що над ними, і володарі хай будуть з них, і хай ходять за своїми законами, як і наказав цар в землі Юди. І три володіння, що додані Юдеї з країни Самарії, хай додані будуть Юдеї, щоб вважалися, що є під одним, щоб вони не слухалися іншої влади, але тільки первосвященика. Птолемаїду і до неї приналежне я дав як дар святим, що в Єрусалимі, на поточні видатки святим.
І я даю кожного року п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з рахунків царя, з місць, що приналежні. І все, що понад, що не віддали з належного, як і в попередніх народах, відтепер дадуть на діла дому. І над цим — п’ять тисяч сиклів срібла, які брали з потреб святині за словом кожного року, і це відпускається, щоб їх принести священикам, котрі служать. І ті, що втікають до церкви, що в Єрусалимі, та в усіх його околицях ті, що винні цареві, і в усякому ділі винні, хай будуть прощені, і все, що є їхнє в моєму царстві. І на будівництво, і на відновлення святих діл видатки будуть дані з рахунку царя. І на будування стін Єрусалима, і скріплення довкола видатки будуть дані з рахунку царя, — і на будування стін в Юдеї.
Коли почув Йонатан і народ ці слова, вони їм не повірили й не сприйняли, бо згадали велике зло, яке він вчинив у Ізраїлі, і як їх сильно гнобив. І вони пристали до Олександра, бо він був їм володарем у мирних словах, і були з ним у союзі всі дні. І цар Олександр зібрав великі сили і отаборився проти Димитрія. І вони вступили в бій, обидва царі, і табір Олександра втік, а Димитрій гнався за ним і подолав їх. І він довго вів війну, аж доки не зайшло сонце, і Димитрій поліг у той день. І Олександр послав послів до Птоломея, царя Єгипту, з такими словами, кажучи: Оскільки я повернувся на моє царство, я сів на престолі моїх батьків, і я скріпився у владі, і я знищив Димитрія і скріпився над нашими країнами, і я ударився з ним війною, і нами був знищений він і його табір, і ми сіли на престолі його царства. Тож тепер встановимо між собою дружбу, і тепер дай мені твою дочку за жінку, і я посвоячуся з тобою і дам тобі та їй дари за твоєю гідністю. І відповів цар Птоломей, кажучи: Це добрий день, в якому ти повернувся в землю твоїх батьків і сів на престолі їхнього царства. Тепер же зроблю тобі те, що ти написав, але зустрінься в Птолемаїді, щоб ми побачили один одного, і я посвоячуся з тобою, як ти і сказав.
І вийшов Птоломей з Єгипту, він сам і його дочка Клеопатра, і він прибув до Птолемаїди сто шістдесят другого року. І цар Олександр зустрів його, і він йому віддав свою дочку Клеопатру, і зробив для неї шлюб з великою славою в Птолемаїді, — так, як у царів. І цар Олександр написав Йонатанові, щоб він вийшов йому назустріч. І він пішов зі славою до Птолемаїди і зустрівся з двома царями. І він дав їм та їхнім друзям срібло, золото і багато дарів, і знайшов милість перед ними. І проти нього зібралися згубні мужі з Ізраїля, беззаконні мужі, щоби його звинуватити, та цар їх не послухався. І цар наказав, і зняли з Йонатана його одяг та одягнули його в багряницю, і так зробили. І цар посадив його із собою, і сказав своїм володарям: Вийдіть з ним посеред міста і проголошуйте, щоб ніхто його не звинувачував у жодному ділі, і хай ніхто йому не докучає в усякому слові. І сталося, коли побачили ті, що звинувачували, його славу, як проголошували, і його, одягненого в багряницю, то всі втекли. І цар його прославив і записав його між перших друзів, і поставив його полководцем та володарем частини. І Йонатан повернувся до Єрусалима з миром і веселістю.
У сто шістдесят п’ятому році прийшов Димитрій, син Димитрія, з Криту в землю своїх батьків. І цар Олександр почув, і сильно засмутився, і повернувся до Антіохії. А Димитрій поставив Аполлонія, що був у Долині Сирії, і зібрав велику силу та прийшов до Ямнеї. І він послав до первосвященика Йонатана, кажучи: Ти, єдиний, підносишся над нами, я ж став посміховиськом і погордою через тебе. І чому ти володієш над нами в горах? Тож тепер, якщо ти поклав надію на твої сили, зійди до нас на рівнину, і там розсудимося, бо зі мною є сила міст. Запитай і довідайся, хто я та інші, що нам допомагають і кажуть: Немає вам стопи ноги перед нашим обличчям, бо двічі відступали твої батьки у своїй землі. І тепер не зможе встоятися кінь і така сила в долині, де немає каменя, ні гальки, ні місця для втечі.
І коли Йонатан почув слова Аполлонія, він зрушився розумом, і він вибрав десять тисяч мужів, і вийшов з Єрусалима, і його зустрів Симон, його брат, йому на допомогу. І він отаборився поблизу Йоппії, і його закрили, ті, що з міста, бо військова частина Аполлонія була в Йоппії, і вони воювали проти неї. І, злякавшись, відкрили ті, що з міста, і Йонатан заволодів Йоппією. І почув Аполлоній, взяв три тисячі коней і багато сили, і пішов до Азоту як подорожуючий, і разом випроводив на рівнину, тому що він мав безліч кінноти, на яку надіявся. І він гнався за ним до Азоту, і виступили табори до бою. І Аполлоній залишив тисячу кінноти позаду себе захованими. І взнав Йонатан, що позаду нього є засідка, і вони оточили його табір і стріляли стрілами на народ з ранку аж до вечора. А народ стояв, як і заповів Йонатан, і їхні коні стомилися. І Симон відлучив свою силу і бився з відділом війська, бо кіннота була змучена, і вони ним були розбиті, і втекли, а кіннота розсипалася по рівнині. І вони втекли до Азоту, і ввійшли до Витдаґона, свого ідола, щоб спастися. І Йонатан спалив Азот і міста довкола нього, і взяв їхню здобич, святиню Даґона, а тих, що втекли до неї, він спалив вогнем. І були ті, що впали від меча зі спаленими, якихось вісім тисяч мужів.
І Йонатан піднявся звідти і прийшов до Аскалону, і вийшли ті, що з міста йому назустріч з великою славою. І Йонатан повернувся до Єрусалима з тими, що з ним, маючи велику здобич. І сталося, коли почув цар Олександр ці слова, він продовжував ще прославляти Йонатана. І послав йому золотий браслет, який згідно зі звичаєм дається царським кровним, і він дав йому Аккарон і всі околиці їхні у спадок.
