1У ті дні підійнявся Маттатія, син Івана, сина Симеона, священик із синів Йоаріва з Єрусалима, і осів в Модеїні. 2І в нього — п’ять синів: Іван, прозваний Ґаддій, 3Симон, прозваний Тассій, 4Юда, прозваний Маккавей, 5Елеазар, прозваний Аваран, Іван, прозваний Апфус.
6І він побачив святотатство, що було в Юді та в Єрусалимі, 7й сказав: Горе мені, навіщо це я народився, щоб бачити винищення мого народу і знищення святого міста, і щоб сидіти там, коли його дано в руки ворогів, — святе в руці чужинців? 8Його храм став, наче чоловік без честі, 9посуд його слави відведено в полон, його дітей винищено на його вулицях, його молодь — мечем ворога. 10Який народ не успадкував царство і не заволодів його здобиччю? 11Уся його краса забрана, замість вільного, він став рабом. 12І ось наше святе, наша краса і наша слава спустошена, і їх опоганили народи. 13Навіщо нам ще жити? 14Маттатія і його сини роздерли свій одяг, одягнулися в мішковину і сильно плакали.
15І прийшли ті, що від царя, що змушували відступати, до міста Модеїна, щоб принести жертву. 16І багато з Ізраїля прийшло до них. Маттатія і його сини зібралися. 17І відповіли ті, що від царя, і промовили до Маттатії, кажучи: Ти — славний і великий володар у цьому місті та скріплений синами і братами. 18Тепер прийди першим і виконай наказ царя, — як зробили всі народи, мужі Юди й ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і твої сини друзями царя, і ти, і твої сини прославитеся сріблом, золотом і багатьма дарами.
19Та Маттатія відповів, кажучи гучним голосом: Хоч усі народи, що в царському домі, слухаються царя, щоб відступити кожний від служіння своїх батьків, і сприйняли його заповіді, 20я, мої сини і мої брати ходитимемо в завіті наших батьків. 21Боже, милуй нас, щоб ми не залишили закон і заповіді! 22Не послухаємося слів царя, щоб відійти від нашого служіння направо чи наліво. 23Коли він перестав промовляти ці слова, то прийшов чоловік-юдей перед очима всіх, щоб принести жертву на жертовнику в Модеїні за приписом царя. 24І Маттатія побачив та приревнував, і затремтіло його нутро, і він наніс гнів за суд і, побігши, зарубав його біля вівтаря. 25І царського чоловіка, що змушував приносити жертву, убив у той час і розніс вівтар. 26І він приревнував за законом, як зробив і Фінеес із Замврієм, сином Салома.
27І закричав Маттатія в місті гучним голосом, кажучи: Кожний, хто ревнує за закон і стоїть за законом, нехай вийде за мною. 28І він та його сини втекли в гори, і залишили те, що мали в місті. 29Тоді пішло багато тих, що шукали справедливості й суду в пустелю, щоб там сидіти, 30вони, їхні сини, їхні жінки та їхня худоба, бо над ними стверділо зло.
31І сповістили мужам царя і силам, які були в Єрусалимі, у місті Давида, що мужі, які порушили царську заповідь, пішли до схованок у пустелі. 32І погналися за ними численні та, захопивши їх, отаборилися проти них і вчинили проти них бій у день суботній, 33кажучи до них: Досить того, що аж дотепер! Вийшовши, зробіть за словом царя, і житимете. 34І вони сказали: Не вийдемо і не зробимо за словом царя, щоб опоганити день суботній. 35І приспішили проти них бій. 36І не відповіли їм, не кинули і каменем проти них, і не загородили схованок, 37кажучи: Усі помремо в нашій простоті! За нас свідчить небо і земля, бо ви неправильно нас вигублюєте! 38І повстали проти них у бою в суботу, і померли вони, їхні жінки, їхні діти та їхня худоба аж до тисячі людських душ.
39І довідався Маттатія та його друзі, і вони їх сильно оплакували. 40І сказав чоловік своєму ближньому: Якщо ми всі зробимо так, як учинили наші брати, і не воюватимемо проти народів за наші душі та наші заповіді, тепер швидко нас вигублять із землі. 41І порадилися в той день, кажучи: Кожний чоловік, який тільки прийде проти нас на війну в суботній день, ми воюватимемо проти нього і не помремо всі так, як померли наші брати в криївках.
42Тоді зібралися до них збір асидеїв, міцні силою з Ізраїля, кожний, хто шанував закон. 43І всі, що втікали від зла, приєдналися до них і стали для них підсиленням. 44Вони зібрали силу і побили грішників у своєму гніві й беззаконних мужів в їхньому гніві. А решта втекла до народів, щоб спастися.
45І оточили Маттатій, та його друзі пройшлися навколо і винищили вівтарі, 46і обрізали необрізаних хлопців, яких знайшли в горах Ізраїля, у фортеці, 47і прогнали синів гордості, і вдалим було діло в їхній руці. 48І вони забрали закон з руки ворогів і з руки царів, і не дали рога грішникові.
49І наблизилися дні Маттатія, щоб померти, і він сказав своїм синам: Тепер скріпилася гордість і погорда, час катастрофи і гнів люті. 50Тепер, діти, ревнуйте за законом і дайте ваші душі за завіт наших батьків. 51Пам’ятайте діла наших батьків, які вони зробили у своїх родах, і одержите велику славу і вічне ім’я. 52Хіба Авраам у випробуванні не знайшовся вірним, і зараховано йому за праведність? 53Йосиф у час своєї тісноти зберіг завіт і став володарем Єгипту. 54Фінеес, наш батько, у ревнощах ревності одержав завіт вічного священства. 55Ісус, коли сповнилося слово, став суддею в Ізраїлі. 56Халев, коли засвідчив у зборі, одержав землі спадку. 57Давид у його милосерді успадкував престол царства навіки. 58Ілля, коли приревнував ревністю за закон, був забраний, наче до неба. 59Ананія, Азарія, Мисаїл, повіривши, врятувалися з полум’я. 60Даниїл у своїй простоті був вирваний з уст лева. 61І так думайте з роду в рід, бо всі, що надіються на Нього, не ослабіють. 62І не бійтеся слів чоловіка-грішника, бо його слава, як гній і як черв’як. 63Сьогодні підноситься, а завтра не знайти, бо повернувся у свою землю, і його думка гине. 64Діти, будьте мужніми та сильними, перебувайте в законі, бо в ньому ви прославилися.
65І ось ваш брат Симеон, знаю, що він є чоловіком-порадником, його слухайтеся всі дні, він буде вам батьком. 66І Юда Маккавей, міцний силою від своєї молодості, він буде вам володарем сили і вестиме війну народу. 67І ви приведете до вас усіх, що чинять закон, і помститеся помстою вашого народу. 68Дайте відплату народам і бережіть приписи закону. 69І він їх поблагословив. І він приєднався до своїх батьків. 70Він помер у сто сорок шостому році, і його поховали в гробницях його батьків у Модеїні, і його оплакував увесь Ізраїль великим плачем.
