1І сталося, після того, як здобув перемогу Олександр, син Филипа Македонського, який вийшов із землі Хеттім, і розгромив Дарія, царя персів та мідійців, і зацарював замість нього, спочатку над Елладою. 2І він учинив багато воєн, захопив твердині й вигубив царів землі. 3Він пройшов аж до країв землі та взяв здобич багатьох народів. І земля втихомирилася перед ним, і він піднявся, і його серце піднялося. 4І він зібрав дуже велику силу, і панував над країнами народів і тиранів, і вони були йому за данників.
5І після цього він упав на ліжко, і збагнув, що помирає. 6І він покликав своїх славних рабів, що були виховані з ним від молодості, і поділив для них своє царство ще при своєму житті. 7І Олександр царював дванадцять років, і помер. 8І до влади прийшли його слуги, кожний на своєму місці. 9І всі поклали на себе корони після його смерті, — вони та їхні сини після них багато років, і наповнили землю злом. 10І з них вийшов грішний корінь — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, який був порукою Риму. Він зацарював у сто тридцять сьомому році царства Еллінів.
11У ті дні вийшли з Ізраїля беззаконні сини і переконали багатьох, кажучи: Підімо і вчинимо завіт з народами, що довкола нас, бо відколи ми від них відділилися, на нас найшло багато зла. 12І слово було добрим в їхніх очах, 13і так забажали деякі з народу, і пішли до царя, і він дав їм владу чинити заповіді поган. 14І вони збудували спортзал в Єрусалимі за законами поган, 15і приховали своє обрізання, і відступили від святого завіту, і запряглися з поганами, і вдалися чинити зло. 16І закріпилося царство перед Антіохом, і він почав царювати над єгипетською землею, щоби панувати над двома царствами. 17І він увійшов до Єгипту з великим народом, з колісницями, слонами і великим озброєнням, 18і розпочав війну з Птоломеєм, царем Єгипту. І Птоломей відвернувся від його обличчя, і втік, і впало багато ранених. 19І вони захопили сильні міста в єгипетській землі, і він захопив здобич у єгипетській землі.
20І після того, як він побив Єгипет у сто сорок третьому році, Антіох повернувся і пішов проти Ізраїля і проти Єрусалима з важко озброєним народом. 21І він увійшов до святилища в гордості та взяв золотий жертовник, лампади світильника і весь його посуд, 22і стіл покладання, чаші, чашки, золоті кадильниці, завісу, вінці й золоту прикрасу, що на лицевій стороні храму, і все розбив. 23І взяв срібло, золото і дорогоцінний посуд, і взяв сховані скарби, які знайшов. 24І, взявши все, повернувся до своєї землі й скоїв убивство та виказав велику гордість.
25І був великий плач в Ізраїлі на кожному їхньому місці. 26І застогнали володарі та старійшини, ослабіли дівчата та юнаки, і краса жінок змінилася. 27Усякий жених підняв плач, та, що сиділа у весільній кімнаті, була в жалобі. 28І земля затремтіла під тими, що жили на ній, і кожний дім Якова одягнувся в сором.
29Після періоду двох років цар послав володаря над даниною до міст Юди, і він прийшов у Єрусалим з великим народом. 30І сказав їм слова мирні в омані, і йому повірили. Та він раптово напав на місто і побив його великою поразкою, і загинуло багато народу Ізраїля. 31І він узяв здобич у місті, і спалив його вогнем, і знищив його доми та стіни довкола. 32І взяли в полон жінок та дітей, і успадкували худобу. 33І відбудували місто Давида з великою та сильною стіною, сильними баштами, і було їм за твердиню. 34І помістили туди грішний народ, беззаконних мужів, і вони закріпилися в ній. 35І зробили склади зброї та їжі, і, зібравши здобич Єрусалима, поклали там і стали великою пасткою. 36І це було засідкою для святині й поганим дияволом для Ізраїля постійно. 37І пролили невинну кров довкола святині та опоганили святиню. 38І через них втекли ті, що жили в Єрусалимі, і він став помешканням для чужинців. І став чужим через своїх мешканців, і його діти покинули його. 39Його святиня була спустошена, наче пустеля, його свята повернені в плач, його суботи — в погорду, його пошана — на пониження. 40За його славою виповнилося його безчестя, і його звеличення повернулося на плач.
41І цар написав усьому своєму царству, щоб усі були одним народом 42і залишили кожний свій закон. І всі народи сприйняли це за словом царя. 43І численні з Ізраїля виявили прихильність до його служіння, принесли жертву ідолам і опоганили суботу. 44І цар послав книги через посланців у Єрусалим і в міста Юди, щоб пішли за законами чужинців землі, 45і припинили всепалення, жертву і жертви виливання у святині, і опоганювали суботи та свята, 46сквернили святиню і святих, 47щоби збудували вівтарі, площі й ідольські святині та приносили в жертву свиняче і нечистих тварин, 48і залишали своїх синів необрізаними, щоб опоганювали свої душі всякою нечистотою та поганню, 49аби забули закон і змінили всі заповіді. 50А хто лиш не вчинить за словом царя, нехай помре!
51Згідно з усіма цими словами він написав до всього свого царства, настановив наглядачів над усім народом і заповів містам Юди приносити жертви місто за містом. 52І зібралися численні з народу до них, кожний, що покидав закон, і робили зло на землі, 53й загнали Ізраїль у таємні місця в усяке їхнє сховище. 54І на п’ятнадцятий день хаселева сто сорок п’ятого року він збудував гидоту спустошення на жертовнику. І в містах Юди довкола збудували жертовники. 55І біля дверей домів, і на вулицях кадили. 56І книги закону, які знайшли, подерши, спалили у вогні. 57І де знаходилася в когось книга завіту, і якщо хтось дотримується закону, то присуд царя — його смерть. 58За своєю силою чинили Ізраїлеві, тим, кого знаходили, за кожним місяцем і місяцем у містах. 59І на двадцять п’ятий день місяця приносили жертву на вівтарі, який був на жертовнику. 60І жінок, що обрізували своїх дітей, вони вбили за наказом 61і повісили дітей на їхні шиї, і їхні доми, і тих, що обрізали. 62І багато в Ізраїлі скріпилися і підсилилися в собі не їсти нечистого, 63і обрали смерть, щоб не опоганитися їжею і не опоганити святий завіт, і померли. 64І був дуже великий гнів на Ізраїлі.
