1Адже вони сказали в собі, думаючи неправильно: Наше життя є малим і смутним, і на кінець людини немає оздоровлення, і не знається когось, що звільнився з аду. 2Бо ми без плану народилися і після цього будемо, як і ті, яких не було. Адже в наших ніздрях — дим дихання, і слово — іскра в русі нашого серця, 3коли вона погасне, тіло стане попелом, і дух розіллється, як порожнє повітря. 4І наше ім’я забудеться в часі, і ніхто не згадає наші діла, і наше життя мине, як стопа хмари, і розійдеться, як мряка, розігнана променями сонця, яка стала тяжкою від його тепла. 5Бо наш час — тінь, що проходить, і немає повороту нашому кінцю, бо було запечатане, і ніхто не поверне.
6Тож ходіть і скористаємося існуючим добром, і послужимося творінням швидко, як в молодості. 7Наситимося дорогим вином і миром, і хай нас не мине весняний цвіт. 8Увінчаймо себе прикрасою троянд раніше, ніж зів’яне. 9Нехай жодна галявина не буде позбавлена нашої розпусти, усюди залишимо знаки радості, бо це — наша частка, і це — жереб. 10Пригнітимо бідного праведника, не пощадімо вдовиці й не пошануймо довгочасну сивину старця. 11Нехай же наша сила буде законом праведності, а слабке нехай визнається непотрібним. 12Поставмо пастку для праведного, бо він нам невигідний, противиться нашим ділам, докоряє нам гріхами закону і розголошує наші гріхи нашого виховання. 13Він звіщає, що має Боже знання і себе називає Господнім сином. 14Він нам став на докір наших задумів, він нам тяжкий і на вигляд, 15бо його життя не подібне до інших, і його стежки такі, що відрізняються. 16Ми його вважали за неправильного, і він уникає наших доріг, наче нечистот. Блаженним називає кінець праведних і хвалиться, що Бог — батько. 17Погляньмо, чи його слова правдиві, і випробуймо те, що в його відході. 18Бо якщо праведний є Божим сином, Він йому допоможе і визволить його з руки противників. 19Випробуймо його насиллям і мукою, щоб ми взнали його розумність і дослідили його терпеливість. 20Засудімо його на ганебну смерть, бо зі слів його буде йому Божий нагляд.
21Це задумали і обманулися. Бо їх засліпила їхня злоба, 22і не пізнали Божі таємниці, не поклали надію винагороди праведності та не судили про честь непорочних душ. 23Адже Бог створив людину на нетлінність і зробив її образом власної подоби. 24А через заздрість диявола смерть прийшла у світ, а скуштують її ті, що є з його частки.
