1А на безбожних настав немилосердний гнів — аж до кінця. Бо Він передбачив їх і те, що має бути, 2що вони, повернувшись, аби відійти, і з поспіхом відіславши їх, розкаявшись, гнатимуться за ними. 3Адже ще маючи в руках плач і голосячи над могилами мертвих, прийняли іншу думку безумності, і тих, кого, благаючи, вигнали, за цими гналися, як за втікачами. 4Бо їх тягнула до цього кінця їхня належна потреба і вклала забуття подій, щоб вони сповнили муку покарання. 5І Твій народ випробував преславну мандрівку, та вони знайшли чужу смерть. 6Адже все створіння у власному роді знову згори наново зображене було, служачи своїм приписам, щоби Твої раби були збережені неушкодженими.
7Коли табір отінювала хмара, показалася суша з виступаючої землі, де раніше стояла вода, із Червоного моря дорога без перешкоди, і із сильної хвилі — рівнина, що породжує зелень. 8Нею всім народом вони пройшли, схоронені Твоєю рукою, бачачи дивовижні ознаки. 9Адже паслися, як коні, і скакали, як ягнята, хвалячи Тебе, Господи, що визволяв їх. 10Однак вони ще згадували те, що в їхньому поселенні, як замість тварин земля видала комарів, а ріка замість риби викинула безліч жаб. 11А на кінець побачили новий рід птиць, бо проваджені бажанням, попросили солодкості їжі. 12Бо на їхнє пожадання вийшли їм із моря перепелиці. 13І муки прийшли на грішних не без попередніх знаків силою блискавиць. Бо вони праведно потерпіли через власне зло, бо виказували дуже погану ненависть до чужинців. 14Адже ті не приймали незнаних, що прибували, а вони чужих добродіїв робили рабами.
15І не тільки це, але якийсь нагляд буде для них, тому що ворожо приймали чужих. 16Вони ж, прийнявши їх зі святкуваннями, тих, що пристали до праведних звичаїв, озлобили страшними стражданнями. 17Але й були побиті незримістю, як і інші при дверях праведного, коли, покриті безмірною темрявою, кожний шукає вхід до власних дверей. 18Адже через них змінені стихії, як і на гуслах звуки ритму змінюють ім’я, завжди залишаючись звуком, оскільки докладно можна сприйняти за виглядом того, що сталося. 19Бо суша змінилася на водні місця, і те, що плаває, вийшло на землю. 20Вогонь був сильний у воді власною силою, і вода забула природу, що загашує. 21Знову полум’я не знищило тіла тих тлінних тварин, що проходили, і не стопили подібне до кристаликів льоду, рід безсмертної їжі, що тане. 22Адже в усьому, Господи, Ти звеличив Твій народ, і Ти прославив, і не знехтував, бувши присутнім в усякому часі та місці.
