1Знову хтось, готуючись плисти і бажаючи пройти бурхливі хвилі, прикликає дерево, що слабше від того корабля, що його несе. 2Бо ж саме бажання користі придумало, а мудрість митця зробила. 3Твоя ж, Батьку, передбачливість провадить, бо Ти дав і в морі дорогу, і серед хвиль певну стежку, 4показуючи, що можеш з усього спасти, хоч як і без уміння хтось прийде. 5А Ти хочеш, щоб діла Твоєї мудрості не були порожні. Через це і маленькому дереву люди довіряють душі й, проходячи хвилі, корабликом спасаються. 6Адже і на початку, коли були винищені горді велетні, надія світу проваджена Твоєю рукою, втікши в кораблику, залишила вікові насіння буття. 7Бо благословиться дерево, через яке буває праведність. 8Та прокляте, зроблене руками, — воно саме і той, хто його зробив, бо він зробив, а воно, тлінне, назване богом. 9Адже однаково зненавиджені Богом і безбожний, і його безбожність. 10Тож зроблене мучитиметься з тим, хто зробив.
11Через це й на ідолах народів будуть відвідини, бо між Божими створіннями стали гидотою і на спокусу душам людей, і на пастку для ніг безумних. 12Адже видумка ідолів — початок розпусти, а винахід їх — це знищення життя. 13Бо його як не було від початку, так і не буде до віку. 14Адже марнославство людей увійшло у світ, і через це їх кінець став коротким. 15Бо батько, виснажений передчасним плачем, як швидко забрано сина, зробивши образ того, що колись був мертвою людиною, тепер вшанував, як бога, і передав підвладним таїнства і обряди. 16Пізніше безбожний звичай, закріпившись у часі, зберігається, як закон. 17І приписами тиранів вшановуються боввани, яких люди не в змозі вшановувати в обличчя, тому що далеко живуть, здалека відобразивши явний вигляд, зробили образ шанованого царя, щоб ревно вшановувати — відсутнього, як присутнього.
18А на розповсюдження вшанування і незнання наштовхнула любов митця до слави. 19Бо ж він, швидко бажаючи вгодити тому, хто має владу, намагався вмінням якнайкраще передати подобу. 20І безліч людей притягнуто красою праці, — того, кого недавно шанували, як чоловіка, тепер вважають богом. 21І це стало пасткою для життя, бо люди, служачи чи обставинам, чи тиранству, передали виключне ім’я каменю і дереву. 22А пізніше вони не задовольнялися блуканням у пізнанні Бога, але й, живучи у великій війні незнання, це зло назвали миром. 23Бо чи звершуючи обряди дітовбивства, чи скриті таїнства, чи проводячи безумні святкування дивних обрядів, 24вони більше не зберігають чистими ні життя, ні шлюби, а один на другого або засідаючи вбиває, або в розпусті завдає болю. 25А все змішалося: кров і вбивство, крадіжка і обман, тління, невірність, замішання, заклинання, 26заколот добра, забуття ласкавості, опоганення душ, зміна роду, безпорядок шлюбів, перелюб і розпуста. 27Адже вшанування безіменних ідолів — початок усього зла, причина і кінець. 28Бо коли веселяться, вони — безумні, коли пророкують — то обману, як живуть — то неправедно або швидко заклинають. 29Адже поклавши віру на бездушних ідолів, зле клянучись, не очікують отримати відплату. 30Та на них обох прийде справедливе, бо погане подумали про Бога, сприйнявши ідолів, і неправедно поклялися в обмані, зневажаючи праведність. 31Адже не сила того, чим клялися, але суд грішників завжди приходить за переступ неправедних.
