1Вона успішно керувала їхніми ділами рукою святого пророка. 2Вони пройшли незаселену пустелю і поставили шатра в непрохідних місцях. 3Стали проти ворогів і відбили ворогів. 4Були спраглі й покликали до Тебе, і їм дано воду з нетесаної скелі та оздоровлення від спраги з твердого каменя. 5Бо через це потерпіли їхні вороги, а вони через це в труднощах зазнали добро. 6І замість джерела вічної ріки, введені в замішання опоганюючою кров’ю, 7за наказом на звинувачення за вбивства немовлят Ти їм дав безмірну, понад надію, воду, 8показавши, через що Ти тоді мучив спраглих, як ворогів. 9Бо коли вони були випробувані та напоумлені в милосерді, то пізнали, як в гніві суджені безбожні мучилися. 10Адже Ти випробував цих, навчаючи, як Батько, а дослідив тих, засуджуючи, як суворий Цар. 11І відсутні, і присутні однаково були винищені. 12Бо їх охопив подвійний смуток і стогін задля пам’яті минулого. 13Бо коли вони через власні муки почули, що тим чинять добро, то сприйняли Господа. 14Адже того, від кого давно відмовилися, кепкуючи, відкинувши відсуненням, у кінці подій подивляли, терплячи спрагу, неподібну до праведних.
15А задля безумних задумів їхньої неправедності, в яких, блукаючи, вшановували безсловесних зміїв і диких звірів, Ти наслав на них безліч безсловесних тварин на помсту, 16щоб пізнали, що тим, чим хтось грішить, цим буде мучений. 17Бо й Твоя всесильна рука, що створила світ із безформної маси, не є неспроможна послати їм безліч ведмедів чи жорстоких левів, 18чи новостворених невідомих звірів, сповнених люті, чи тих, які видають подихи, що дихають вогнем чи смородом розсіяного диму, чи вистрілюють страшні іскри з очей, 19хижацтво яких не лише могло їх вигубити, але й вигляд, перелякавши, знищити. 20І без цього вони могли впасти від одного подиху, переслідувані судом і розсіяні духом Твоєї сили. Але Ти все постановив за мірою, і числом, і вагою.
21Адже Тобі завжди можливо бути дуже сильним, і хто спротивиться силі Твого рамена? 22Бо весь світ перед Тобою, як важок на вазі та як крапля ранньої роси, що зійшла на землю. 23А Ти милосердишся над усіма, бо все можеш, і не зглядаєшся на гріхи людей задля покаяння. 24Бо Ти любиш усе, що є, і Ти не знехтував нічим з того, що Ти створив. Бо якби Ти щось ненавидів, Ти не створив би. 25Коли б щось залишилося, якщо б Ти не забажав, чи збереглося б, якщо б не було призване Тобою? 26А Ти оберігаєш усе, бо воно Твоє, Владико, — Ти, Який любиш душі.
