Псалмів 87

₁Пісня-псалом синів Корея. На закінчення. У відповідь про маелет. Повчання Емана-ізраїльтянина.

₂Господи, Боже мого спасіння! Вдень і вночі я волав перед Тобою.

₃Нехай дійде до Тебе молитва моя; прихили Своє вухо до мого благання, Господи.

₄Адже моя душа сповнена горя, і моє життя наблизилося до аду.

₅Я віднесений до числа тих, які сходять до ями, я став немов безпомічна людина, вільний серед мертвих,

₆немов покинуті смертельно поранені, які лежать у гробах, котрих Ти більше не згадуєш, — вони відпали від Твоєї руки.

₇Мене вкинули до преглибокого рову — у темряву, серед тіні смерті.

₈Наді мною тяжів Твій гнів, Ти навів на мене всі Свої буруни.

₉Ти віддалив від мене моїх знайомих, вони гидують мною; мене ув’язнено, і я не виходив.

₁₀Мій зір ослаб від злиднів. Увесь день я кликав до Тебе, Господи, простягав до Тебе свої руки.

₁₁Хіба Ти творитимеш чудеса для мертвих? Хіба лікарі підіймуть їх, і вони будуть прославляти Тебе?

₁₂Чи хтось у гробі розповідатиме про Твоє милосердя і в знищенні — про Твою правду?

₁₃Хіба в темряві знатимуть про Твої дивовижні діла, і в забутій землі — про Твою праведність?

₁₄Я ж, Господи, закликав до Тебе, і вранці моя молитва найпершою полине до Тебе.

₁₅Господи, чому відкидаєш мою душу, відвертаєш від мене обличчя Своє?

₁₆Я — нещасний, я в біді від моєї молодості: я був звеличений, понижений, пройшов через великі труднощі.

₁₇На мене найшов Твій гнів, і Твої страхи потрясли мною.

₁₈Вони оточили мене — увесь день, наче вода, і разом тримали мене в облозі.

₁₉Ти віддалив від мене друга та ближнього і моїх знайомих через страждання.