Псалмів 59

₁На закінчення. Тим, які колись зміняться. Повчання Давида на згадку про те, як він спустошив вогнем Сирійську Месопотамію і Сирію Сованську,

₂коли повернувся Йоав і розгромив у Соляній долині дванадцять тисяч чоловік.

₃Боже, Ти нас відкинув і розтрощив, — Ти був розгніваний, та помилував нас.

₄Ти потряс землею, привів її в замішання. Зціли її рани, бо вона захиталася.

₅Ти навів великі труднощі на Свій народ, Ти напоїв нас вином приголомшення.

₆А тим, які Тебе бояться, Ти подав знак, щоб утікали від лука.

₇Щоби Твої улюблені спаслися, — вислухай мене і спаси Своєю правицею.

₈Бог сказав у святині Своїй: Буду радіти, розділю Сікіму, виміряю Долину поселень:

₉Мій Ґалаад, Мій Манасія, Ефраїм — сила Моєї голови, Юда — Мій цар.

₁₀Моав — посудина Моєї надії, до Ідумеї сягатиме Моє взуття, филистимці підкорилися Мені!

₁₁Хто ж приведе мене до укріпленого міста? Хто мене поведе в Ідумею?

₁₂Чи не Ти, Боже, що нас відкинув? Чи не виступиш, Боже, з нашими військами?

₁₃Надай нам допомогу в біді, адже людська поміч марна.

₁₄А з Богом ми наберемося сили, — Він матиме за ніщо тих, які гноблять нас.