Псалмів 55

₁На закінчення. Про народ, віддалений від святині. Псалом Давида — на згадку про те, як його затримали филистимці в Ґеті.

₂Помилуй мене, Господи, бо по мені пройшлася людина, весь день гнітила мене, ворогувала зі мною.

₃Мої вороги весь день нападали на мене з погордою, адже безліч тих, які нападають на мене від світанку.

₄Вдень [не] буду боятися, бо на Тебе покладаю надію.

₅Перед Богом увесь день віддаватиму хвалу своїми словами. На Бога покладаю надію. Не матиму страху, бо що заподіє мені людина?

₆Весь день відчували огиду до моїх слів, усі їхні задуми — на зло мені.

₇Будуть жити поряд і таїти; вони вистежуватимуть мою п’яту, оскільки з нетерпінням чекають на мою душу.

₈У жодному разі Ти не врятуєш їх, у гніві, Боже, зведеш в могилу народи.

₉Я відкрив перед Тобою своє життя, Ти поклав сльози мої перед Собою, — як і є у Твоїй обітниці.

₁₀Того дня, коли я закличу до Тебе, мої вороги втечуть геть. Ось пізнав я, що Ти — мій Бог.

₁₁Перед Богом віддаватиму хвалу Слову, у Господі віддаватиму хвалу Слову.

₁₂На Бога я покладаю надію, тож не буду боятися! Що заподіє мені людина?

₁₃На мені, о Боже, обітниці прославляти Тебе, які я виконаю.

₁₄Адже Ти визволив мою душу від смерті, а мої ноги — від спотикання, щоб я у світлі живих був Богові до вподоби.