1На закінчення. Про ту, яка успадкує. Псалом Давида.
2Господи, вислухай мої слова, зверни увагу на моє голосіння.
3Прислухайся до голосу мого благання, мій Царю і мій Боже, бо я, Господи, буду молитися до Тебе.
4Вранці Ти почуєш мій голос, — вдосвіта я стану перед Тобою, і [Ти зглянешся].
5Адже Ти — Бог, Який не може погодитися з беззаконням, і не поселиться біля Тебе той, хто чинить зло.
6Порушники закону не встоять перед Твоїми очима: Ти не злюбив усіх, які чинять беззаконня,
7і вигубиш усіх, котрі говорять неправду. Кровожерною та підступною людиною гидує Господь.
8Я ж, за Твоїм великим милосердям, увійду до Твого дому, поклонюся до Твого святого храму — у Твоєму страсі.
9Господи, заради моїх ворогів веди мене Своєю праведністю, Ти вирівняй переді мною Свою дорогу.
10Адже на їхніх устах немає правди; їхнє серце — нікчемне; їхнє горло — відкрита могила; вони своїми язиками вчинили обман.
11Суди їх, Боже, хай відступляться від своїх задумів; за їхню велику безбожність відкинь їх, бо вони вчинили Тобі велику прикрість, Господи.
12А всі, які надіються на Тебе, хай відчують радість. Вони веселитимуться повік, а Ти поселишся між ними. І будуть Тобою хвалитися всі ті, хто любить Твоє Ім’я, —
13бо Ти поблагословиш праведного. Господи, Ти наче щитом милості увінчав нас.
