1На закінчення. Про тих, які зміняться. Для повчання синів Корея. Пісня про Улюбленого.
2З мого серця ллються приємні слова, я розповідаю Цареві про свої діла; мій язик — перо скорописця.
3Твоя врода перевершує красу людських синів, ласка розплилася на Твоїх устах. Тому поблагословив Тебе Бог навіки.
4Пов’яжи на стегна Свого меча, о Могутній, — зі Своїм квітучим виглядом і красою;
5натягни тятиву лука і нехай щастить Тобі: царюй задля правди, лагідності та справедливості, і Тебе дивовижно поведе Твоя правиця.
6Народи впадуть перед Тобою, о Могутній, Твої стріли вигострені — в серце ворогів царя.
7Боже, Твій престол навіки-віків, скіпетр Твого царства — це скіпетр справедливості.
8Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог олією радості — більше, ніж друзів Твоїх.
9Смирною, алое і касією духмяніють Твої ризи у величних Твоїх палацах зі слонової кості, в яких Тебе розвеселили.
10Дочки-царівни — у Твоїй славі, і цариця, одягнена в чудові позолочені шати, стала по Твоїй правиці.
11Послухай, дочко, поглянь, прихили своє вухо: забудь свій народ і дім свого батька,
12бо ж Цар забажав твоєї краси, адже Він є твоїм Паном!
13І йому з дарами поклоняться дочки Тира, — перед Твоїм обличчям складатимуть прохання найбагатші з народу.
14Уся слава її, дочки царівни, — в ній самій; вона одягнена в прегарні шати із золотим мереживом.
15А за нею до Царя приведуть дівчат, — до Тебе приведуть її подруг.
16Їх приведуть веселими та в захопленні — їх уведуть до палацу Царя.
17Замість Твоїх батьків у Тебе народилися сини. Ти їх поставиш володарями над усією землею.
18Вони будуть згадувати Твоє Ім’я в кожному роді й поколінні. Тому народи славитимуть Тебе повік і навіки-віків.
