1Псалом Давида. Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти надзвичайно величний! У славу й велич одягнувся Ти.
2Ти одягаєшся у світло, як в одяг, і простягаєш небо, наче намет.
3Ти покриваєш водами Свої горішні покої, робиш хмари Своїми сходинками, ходиш на крилах вітрів.
4Ти робиш духів Своїми ангелами, а палаючий вогонь — Своїми слугами.
5Ти заснував землю на її основі, — вона не захитається навіки-віків.
6Безодня, мов плащ, покриває її, на горах зберуться води.
7Від Твоєї погрози вони втечуть, — перелякаються від звуку Твого грому.
8Підіймаються гори і опускаються рівнини — на місце, яке Ти визначив для них.
9Ти встановив межу, яку вони не перейдуть, і не повернуться, щоби покрити землю.
10Ти посилаєш джерела в долини, — і між горами протікатимуть води.
11Вони напувають усіх звірів землі, — дикі осли тамуватимуть свою спрагу.
12Над ними поселяться небесні птахи, — з-поміж скель подаватимуть голос.
13Ти зі Своїх горішніх покоїв напуваєш гори; плодами Твоїх діл насититься земля.
14Ти вирощуєш траву для худоби й зелень на благо людини, щоби земля давала хліб:
15тож вино звеселяє серце людини, — вона [намащує] обличчя олією, а хліб зміцнює серце людини.
16Дерева в полі наситяться — ліванські кедри, що Ти насадив.
17Там пташки будуть гніздитися, і журавлине гніздо — високо над ними.
18Високі гори — для оленів, скелі — сховище для зайців.
19Ти створив місяць, щоб визначати час, — і сонце знає, коли йому зайти.
20Ти навів темряву, — і настала ніч, а в ній виходять усі лісові звірі.
21Молоді леви ричать, щоби знайти здобич, — щоби добути в Бога для себе поживи.
22А зійшло сонце, — вони зібралися разом і лежать у своїх лігвищах.
23Вийде людина на своє діло, на свою працю, — аж до вечора.
24Які величні Твої діла, Господи! Ти все вчинив премудро — земля сповнена Твоїм творінням.
25Ось велике й широке море: там плазуни, яким нема числа, — тварини великі й малі.
26Там плавають кораблі й той змій, якого Ти створив, щоби йому забавлятися.
27Усі на Тебе чекають, щоби дав Ти їм їжу у відповідний час.
28Як даси їм — підберуть; як відкриєш руку, — усе наповниться добром.
29А коли відвернеш Своє обличчя — збентежаться. Віднімеш їхній дух — вони щезнуть і обернуться у свій порох.
30Пошлеш Свого духа — вони будуть створені; Ти оновиш поверхню землі.
31Нехай Господня слава буде навіки, нехай Господь веселиться Своїми ділами!
32Ти споглядаєш на землю і змушуєш її тремтіти; торкаєшся гір — і вони димлять.
33Тож співатиму Господу в час свого життя, — співатиму моєму Богові, поки я існую.
34Нехай буде приємною Йому моя мова; я ж буду радіти Господом.
35А грішники хай зникнуть із землі, і беззаконні, — щоб і їх не було. Благослови, душе моя, Господа!
