Чудо нагодування чотирьох тисяч людей
1 У ті дні, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Він покликав учнів і каже їм:
2 Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти;
3якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.
4Та Його учні відповіли Йому: Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом?
5А Він запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж відповіли: Сім.
6 І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, віддав подяку, переломив і дав Своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям.
7 Мали вони також трохи риби. Він її поблагословив і сказав також роздати.
8І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишених кусків.
9А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх.
10І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі.
Фарисеї вимагають ознаки з неба
11 Вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ним, вимагаючи ознаки з неба, щоб випробувати Його.
12 Зітхнувши Своїм духом, Він каже: Чому оцей рід ознаки шукає? Запевняю вас, що не буде дано цьому родові ознаки!
13Залишивши їх, Він сів знову [в човен] і вирушив на другий бік.
Застереження від фарисейської закваски
14 Та забули вони взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні.
15 І Він застерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.
16 А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають.
17 Знаючи це, Він каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле?
18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте,
19 коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.
20 А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали? І вони кажуть: Сім.
21Тоді Він каже їм: Ви ще не розумієте?
Чудо зцілення сліпого
22 І приходять вони до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього.
23 І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: Щось бачиш?
24Поглянувши, той каже: Бачу людей… бачу, мов дерева ходять.
25Потім Він знову поклав руки на його очі — і тоді той прозрів, одужав і побачив усе виразно.
26І Він відіслав його додому, кажучи: До села не заходь, [не розповідай нікому в селі].
Учні визнають Ісуса Месією
27 І пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Филипової і дорогою розпитував Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?
28 А вони у відповідь сказали, що одні — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків.
29 І ще запитав їх: А ви ж за кого Мене вважаєте? Обізвався Петро, та й каже Йому: Ти — Христос.
30 Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього.
Ісус говорить про Свої страждання, смерть і воскресіння
31 І Він почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне.
32 І слово говорив Він відверто. А Петро відкликав Його вбік і почав перечити Йому.
33А Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докірливо сказав Петрові: Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!
Узявши хреста, іди за Христом
34 І, покликавши людей та Своїх учнів, сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною.
35 Адже коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її.
36Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?
37 Або що дасть людина взамін за душу свою?
38 Бо коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця з ангелами святими!
