Михея 1

₁І Господнє слово було до Міхея, сина Морастія, у дні Йоатама, Ахаза і Езекії, царів Юди, про те, що він побачив про Самарію і про Єрусалим.

₂Послухайте, народи, слова, і нехай сприйме земля і всі, що на ній, і Господь буде між вами на свідчення, Господь з Його святого дому. ₃Тому що ось Господь виходить зі Свого місця і зійде, і піде на висоту землі, ₄і під Ним захитаються гори, і долини розтануть, неначе віск перед обличчям вогню, і як вода, що проноситься по схилі. ₅Через безбожність Якова це все і через гріх дому Ізраїля. Яка безбожність Якова? Чи не Самарія? І який гріх дому Юди? Чи не Єрусалим? ₆І поставлю Самарію на склад овочів поля й на садження винограду, і розтягну до замішання її каміння, і відкрию її основи. ₇І вони знищать усі її божища, і все її найняте спалять у вогні, і Я поставлю всіх її ідолів на знищення. Тому що вона зібрала з найму розпусти і нагромадила з найму розпусти.

₈Через це вона заплаче і заридає, піде без взуття і оголеною, зчинить голосіння, наче зміїв, і плач, наче дочок сирен. ₉Бо її рана стала сильною, тому що прийшла аж до Юди і доторкнулася аж до брам мого народу, до Єрусалима.

₁₀Ті, що в Ґеті, не величайтеся. Ви, що в Акімі, не будуйте з дому те, що на висміювання, землю накладайте замість вашого насміхання. ₁₁Та, що гарно замешкує свої міста, не вийшла, — та, що замешкує Сеннаан, щоб оплакувати дім, який поблизу неї, вона отримає від вас рану болю. ₁₂Хто почав на добро для тієї, що живе в болях? Адже зло зійшло від Господа на брами Єрусалима, ₁₃шум колісниць і кінноти. Та, що живе в Лахісі, вона є володарем гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено безчестя Ізраїля. ₁₄Через це даси висланих аж до спадку Ґета, до безумних домів. Марнотою було для царів Ізраїля. ₁₅Аж доки не приведу спадкоємців тобі, що замешкуєш Лахіс, спадок, аж до Одоллама прийде слава дочки Ізраїля. ₁₆Щоб оголити і остригти твоїх тендітних дітей, пошир твоє вдівство як орел, бо від тебе вони забрані в полон.