1Господь промовив до Мойсея, кажучи: 2Звели ізраїльським синам, нехай вони візьмуть для тебе чистої, витовченої оливкової олії для освітлення, щоб завжди тримати запаленим світильник 3ззовні завіси в наметі свідчення. Нехай Аарон та його сини тримають його постійно запаленим від вечора до ранку перед Господом. Це — вічний закон для ваших поколінь. 4Тримайте запаленими лампади на чистому світильнику перед Господом аж до ранку.
5Візьміть питльованого борошна і приготуйте з нього дванадцять хлібів — один хліб нехай буде з двох десятих частин ефи. 6І покладіть їх у дві купи, по шість хлібів в одній купі, на чистому столі перед Господом. 7На кожну купу покладіть чистого ладану та солі, і нехай вони будуть хлібами, які лежать на спомин перед Господом. 8Нехай це завжди кладеться суботнього дня перед Господом від ізраїльських синів: це — вічний завіт. 9Нехай це буде для Аарона та для його синів, і нехай вони їдять їх на святому місці, бо це є святе святих, виділене для нього з пожертвуваного Господу: це — вічний закон.
10Якось син одної жінки-ізраїльтянки, — а він був сином єгиптянина, — вийшов між ізраїльських синів, і посварилися в таборі той, що від ізраїльтянки, та один чоловік-ізраїльтянин. 11При цьому син жінки-ізраїльтянки, називаючи Господнє Ім’я, проклинав. Тож його припровадили до Мойсея. Ім’я його матері — Саломіт, дочка Дабрі з племені Дана. 12І його посадили до в’язниці, щоб судити його згідно з Господньою заповіддю.
13Тоді Господь промовив до Мойсея, кажучи: 14Виведи того, хто проклинав, поза табір, і нехай усі, хто це чув, покладуть свої руки на його голову, і нехай уся громада поб’є його камінням. 15І промов до ізраїльських синів та скажи їм: Кожна людина, яка прокляне Бога, візьме на себе гріх. 16І хто назве Господнє Ім’я, нехай буде неодмінно вбитий: нехай уся ізраїльська громада поб’є його камінням; чи то захожий, чи то корінний житель, коли він назве Господнє Ім’я, — нехай помре.
17Людина, яка поб’є душу людини, так що та помре, — нехай буде неодмінно вбита. 18А хто поб’є тварину, так що та здохне, — нехай відшкодує душу за душу. 19І якщо хтось завдасть ближньому тілесного пошкодження, то нехай йому буде вчинено так само, як він учинив йому. 20Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб — яке пошкодження він завдасть людині, таке нехай буде йому віддано. 21Хто поб’є людину, так що та помре, — нехай буде неодмінно вбитий. 22Нехай право буде одне для захожого і для місцевого жителя, бо Я є Господь, ваш Бог.
23Мойсей сказав ізраїльським синам, і вони вивели того, хто проклинав, поза табір та побили його камінням. Й Ізраїльські сини вчинили так, як Господь звелів Мойсеєві.
