1Коли Адонівезек, цар Єрусалима, почув, що Ісус взяв Ґай і повністю знищив його, — як учинив з Єрихоном і його царем, так зробили і з Ґаєм, і його царем, а ті, які живуть у Ґаваоні, самі здалися Ісусові та Ізраїлеві, 2то вони ними були дуже налякані. Адже він знав, що Ґаваон — велике місто, як одне з великих міст, і всі його мужі сильні. 3Тож Адонівезек, цар Єрусалима, послав до Елама, царя Хеврону, до Фідона — царя Єрімута, до Єфти — царя Лахіса, і до Давіра — царя Одолама, закликаючи: 4Давайте, прийдете до мене, допоможете мені, і воюватимемо проти Ґаваона, бо самі здалися Ісусові та ізраїльським синам! 5І п’ятеро євусейських царів: цар Єрусалима, цар Хеврона, цар Єрімута, цар Лахіса і цар Одолама, вони і весь їхній народ, пішли, обійшли Ґаваон і оточили його. 6А ті, які жили в Ґаваоні, послали до Ісуса, до ізраїльського табору, у Ґалґал, кажучи: Не відпускай руки твоєї від твоїх рабів. Прийди до нас швидко, визволи нас і допоможи нам, бо проти нас зібралися всі царі аморейців, які живуть у горах! 7Тож Ісус вирушив з Ґалґала — сам і весь боєздатний народ з ним, кожний могутній силою. 8І в той час Господь промовив до Ісуса: Не бійся їх, бо Я передав їх у твої руки, не залишиться з них ніхто перед вами! 9Тож Ісус зненацька напав на них, — цілу ніч він ішов з Ґалґала. 10А Господь нагнав на них страх від обличчя ізраїльських синів, і Господь розгромив їх великим знищенням у Ґаваоні. І вони гналися за ними дорогою, що йде до Ороніна, і громили їх аж до Азику і аж до Макиди. 11Коли ж втікали вони від обличчя ізраїльських синів по схилі в Орнін, Господь закидав їх з неба кам’яним градом — аж до Азики. І було більше мертвих від каміння граду, ніж тих, яких у битві вбили ізраїльські сини мечем. 12Тоді Ісус звернувся до Господа (в той день, коли передав Бог Аморея в руки Ізраїлеві, коли розбив їх у Ґаваоні, і були знищені з-перед обличчя ізраїльських синів) і сказав Ісус: Нехай стане сонце напроти Ґаваону і місяць напроти долини Елону! 13І сонце стало, і місяць залишався стояти, доки Бог не помстився своїм ворогам. Сонце стало посеред неба, не пішло вперед на захід на закінчення одного дня. 14І не було такого дня ні раніше, ні пізніше, щоби Бог вислухав людину, бо Господь воював за Ізраїль. 16А ці п’ять царів утекли і сховалися в печері, що в Макиді. 17Та Ісусові сповістили, кажучи: Знайдено п’ять царів, які сховалися в печері, що в Макиді. 18Тож Ісус сказав: Заваліть камінням отвір печери й поставте мужів стерегти їх! 19Ви ж не переставайте переслідувати ваших ворогів, захопіть їхні тили і не дайте їм увійти до своїх міст, бо Господь, наш Бог, передав їх у наші руки! 20І сталося, коли Ісус і кожний ізраїльський син зупинився, знищуючи їх аж до кінця дуже великим знищенням, то лише деякі вбереглися, — вони врятувалися в укріплених містах. 21А весь народ повернувся до Ісуса в Макиду здоровим, і ніхто з ізраїльських синів і не забурмотів своїм язиком. 22Тоді Ісус сказав: Відкрийте печеру і виведіть цих п’ятьох царів з печери! 23І п’ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя єрімутського, царя лахіського і царя одоламського вивели з печери. 24А коли привели їх до Ісуса, то Ісус скликав увесь Ізраїль і військових начальників, які ходили з ним, кажучи їм: Вийдіть і поставте ваші ноги на їхні шиї! І, підійшовши, вони поставили свої ноги на їхні шиї. 25Тоді Ісус промовив до них: Не бійтеся їх і не жахайтеся! Будьте мужніми і сильними, бо так учинить Господь з усіма вашими ворогами, проти яких ви воюватимете! 26І вбив їх Ісус, і повісив їх на п’ятьох деревах. І були повішені на деревах до вечора. 27І сталося, що при заході сонця Ісус наказав, і їх зняли з дерев, і кинули їх у печеру, до якої вони втекли, і заклали печеру камінням, і так є аж до сьогоднішнього дня. 28У той день вони взяли Макиду і розгромили її вістрям мечів, і вигубили все, що в ній дихає, і не залишилося в ній жодного, хто врятувався б і втік. А із царем Макиди зробили так, як учинили із царем Єрихону. 29Тоді Ісус, а з ним увесь Ізраїль пішли з Макиди до Левни, і облягли Левну. 30І Господь передав її в руки Ізраїлю, і захопили її та її царя, і розгромили її вістрям меча, і все, що в ній дихає, — в ній не залишилося жодного, хто врятувався б і втік. І зробили з його царем так, як учинили із царем Єрихона. 31І пішов Ісус, і з ним весь Ізраїль з Левни до Лахіса, обійшов його і взяв його в облогу. 32І Господь передав Лахіс у руки Ізраїля, і на другий день він взяв його, і вибили його вістрям меча і розгромили його, як зробили і з Левною. 33Тоді Елам, цар Ґазеру, прийшов на допомогу Лахісові, та Ісус вістрям меча побив його і його народ, аж не залишилося з них того, хто врятувався б і втік. 34І пішов Ісус, а з ним весь Ізраїль з Лахіса до Одолама, оточив його і взяв його в облогу. 35І передав його Господь в руки Ізраїлю, взяв його в той день і вибив його вістрям меча, і вигубили все, що в ньому дихає, вчинили так, як з Лахісом. 36Далі пішов Ісус, а з ним весь Ізраїль до Хеврона, і оточив його. 37Він розгромив його вістрям меча, і все, що було в ньому, що дихає, і не було того, хто врятувався б, — як учинили з Одоламом, так знищили і його, і те, що в ньому було. 38І повернувся Ісус і весь Ізраїль до Давіра, і, оточивши його, 39взяли його, його царя та його поселення, розгромили його вістрям меча і вигубили його й усе, що в ньому дихає, і не залишили в ньому нікого, хто врятувався б, — як учинили з Хевроном і з його царем, так учинили з Давіром і його царем. 40І розгромив Ісус усю гірську землю, Наґев, рівнину, Асидот і їхніх царів, не залишили з них того, хто врятувався б, і вигубив усе, що дихає життям, — як і заповів Господь, Бог Ізраїля. 41Від Кадис-Варни до Ґази, весь Ґосом аж до Ґаваона, 42усіх їхніх царів і їхню землю розгромив Ісус за одним разом, бо Господь, Ізраїлів Бог, воював за Ізраїля.
