1Підхопивши, Йов сказав: 2Якби хтось дійсно зважив мою лють, а мої болі взяв би разом на вагу, 3то були б тяжчі за пісок, що на березі моря. Але, як здається, мої слова погані. 4Адже в моєму тілі є Господні стріли, лють яких випиває мою кров. Коли почну говорити, колють мене. 5Бо що ж? Чи без причини закричить дикий осел, хіба ж не шукаючи їжі? Хіба ж реве бик біля ясел, коли має їжу? 6Чи ж їдять хліб без солі? І хіба є смак у пустих словах? 7Бо моя душа не може зупинитися. Бо я вважаю за огидну свою їжу, наче запах лева. 8О, коли б Він дав мені, щоб виконалося моє прохання, і мою надію дав би Господь! 9Нехай Господь, почавши, зранить мене, та до кінця мене не вигубить. 10Нехай буде для мене гробницею місто, на мурах якого я скакав у ньому. Я не перестану, бо я не переступив святих слів мого Бога. 11Бо ж яка моя сила, що я терплю? Чи який мій час, що тримається моя душа? 12Хіба моя міць — міцність каменю? Хіба моє тіло з міді? 13Чи не на Нього я поклав надію? Поміч же від мене віддалилася. 14Покинуло мене милосердя, і Господня допомога знехтувала мною. 15Не поглянули на мене мої близькі. Наче потік, що відходить, чи наче хвиля вони пройшли повз мене. 16Ті, хто мене шанував, тепер напали на мене, наче сніг чи суцільний лід. 17Так, як коли настала спека, розтопились і невідомо чим було, 18так і я, покинутий усіма, пропав я і став бездомним. 19Гляньте на дороги теманців, ви, які оточуєте дороги сабонців. 20І стидові підпадуть ті, хто надіється на міста і маєтки. 21Тож і ви напали на мене без милосердя, наче перелякалися, бачачи мою рану. 22Що ж бо? Чи я щось у вас попросив, чи потребую вашої сили, 23щоб врятуватися від ворогів, чи спастися з руки володарів? 24Повчіть мене, я ж мовчатиму! Якщо я в чомусь заблукав, вкажіть мені! 25Але як видно, неприємні слова праведного, бо не у вас прошу сили. 26І ваше звинувачення словам не зупинить мене, бо я не сприйму висловів ваших промов. 27Адже ви лише нападаєте на сироту, наскакуєте на вашого друга. 28Тепер же, поглянувши на ваші обличчя, не скажу неправди. 29Сидіть же, і нехай не буде неправедності, і знову приєднайтеся до праведних. 30Адже немає неправди на моєму язику. Хіба моя гортань не розсуджує розумне?
