1Підхопивши, Еліфас, теманієць, каже: 2Хіба не багато разів говорили до тебе в труднощах? А хто стерпить силу твоїх слів? 3Бо якщо ти повчав багатьох і потішав руки слабкого, 4і піднімав ти словами слабких, і ти подавав сміливість слабким колінам, 5а тепер на тебе прийшов біль і доторкнувся до тебе, і ти застановився. 6Хіба не з безумності є твій страх, твоя надія і невинність твоєї дороги? 7Отже, згадай, хто чистий з тих, які загинули, чи коли праведні гинули з коренем? 8Так, як я побачив тих, які орють неплідні місця, вони ж, засіваючи їх, пожнуть собі болі. 9Загинуть від Господнього наказу і від духу Його гніву пропадуть. 10Погашено силу лева, голос левиці, хвалькуватість зміїв. 11Мурашка-лев загинув, тому що не має поживи, левенята ж левів покинули одне одного. 12Якщо було у твоїх словах якесь правдиве слово, то нічого із цього зла не спіткало б тебе. Як не прийме моє вухо від нього надзвичайні речі? 13А наче страх і нічний звук, що наганяє страх на людей, 14мене ж зустрів жах і тремтіння, і сильно потряс мої кості. 15І дух прийшов до мого обличчя, а моє волосся і тіло жахнулися. 16Я встав, і не впізнав. Я подивився, і не було образу перед моїми очима, але тільки дух, і я чув голос. 17Що ж бо? Хіба смертна людина буде чистою перед Господом, чи людина бездоганна через свої діла? 18Якщо Він не вірить Своїм слугам, і помітив якесь викривлення у своїх ангелів, 19то тих, хто живе в будівлях із глини, з якої і ми самі є з тієї глини, Він уразив їх, як мотиля. 20І від ранку до вечора більше їх немає, тому що вони не можуть собі допомогти, вони загинули. 21Адже Він подув на них, і вони всохли, загинули, бо вони не мали мудрості.
