1Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю. 2А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот? 3Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня? 4Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки? 5Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман, 6нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність. 7Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів, 8то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі. 9Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей, 10то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження. 11Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити. 12Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував. 13Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися, 14то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам? 15Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні. 16А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови. 17Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, — 18хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, — 19якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув, 20і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят, 21якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога, 22то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя. 23Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу. 24Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію, 25якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку, 26чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них. 27І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст, 28то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом. 29Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! — 30то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло. 31Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий. 32Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив. 33Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх, 34бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом? 35О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось, 36читав, поклавши, як вінець на плечі, 37і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника, 38якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали, 39якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі, 40то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.
