1Підхопивши, Йов промовив: 2Так, я знаю, що недосяжним є моє звинувачення, і Його рука тяжкою стала на моєму стогнанні. 3Тож хто взнає, що я знайду Його і прийду до кінця справи? 4Скажу свій суд, а мої уста наповню обвинуваченням. 5Якби я знав слова, які Він мені скаже, коли б я збагнув, що Він мені сповістить! 6Навіть якщо з великою силою прийде на мене, то й тоді з погрозами не нападе на мене. 7Адже в Нього правда і звинувачення, нехай же доведе мій суд до кінця! 8Бо піду до попереднього, і мене більше немає. Але про те, що в кінці, що знаю? 9Як зліва Він щось зробить, і не взнаю. Обійме правицею, і не побачу. 10Адже Він вже знає мою дорогу, Він же мене випробував, наче золото. 11Тож я піду у Його заповідях, бо я зберіг Його дороги, і не зверну. 12І не переступлю Його заповідей, і в моєму нутрі я заховав Його слова. 13Якщо ж і Він так судив, то хто чинитиме опір Йому? Адже те, що Він забажав, Він і вчинив! 14 Через це я до Нього поспішив, а бувши настановленим, я подумав про Нього. 15 За це потурбуюся в Його присутності. Пізнаю і боятимуся Його. 16Господь же зм’якшив моє серце, і Вседержитель завдав мені турбот. 17Адже я не знав, що на мене найде темрява, та темрява мене покрила перед моїм обличчям.
