1Підхопивши, Йов промовив: 2Я чув багато такого. Усі потішники зла. 3Бо що ж? Хіба є чин словам духа? Чи щось тобі перешкодить, щоб відповісти? 4І я скажу так, як ви: Хіба ваша душа лежить замість моєї? Тоді я наскочив би на вас словами, покивав би головою на вас. 5Тож нехай буде сила в моїх устах, не спиню рух губ. 6Бо якщо говоритиму, не роз’ятрю рани. Коли ж помовчу, хіба менше буду зранений? 7Тепер Він мене зробив втомленим, нерозумним, зігнилим; 8і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в обличчя відповіла. 9Охоплений гнівом, Він скинув мене, заскреготав на мене зубами, списи Його розбійників попали в мене. 10Він прибив стрілами очей, гострим поглядом уразив мене в обличчя, разом набігли на мене. 11Бо Господь віддав мене в руки неправедного, і на безбожних покинув мене. 12Розбив мене, коли я був у мирі, схопивши мене за чуб, вирвав волосся, поставив мене, неначе сторожа. 13Оточили мене списами, кидаючи на мої нирки без пощади, пролили на землю мою жовч. 14Повалили мене — падіння за падінням, накинулися на мене сильні. 15Я пришив мішковину до моєї шкіри, а моя сила погасла в землі. 16Моє нутро згоріло від плачу, а на моїх повіках — тінь. 17У моїх руках не було ж нічого неправедного, а молитва моя була чистою. 18Земле, не покрий крові мого тіла, і хай не буде місця моєму крикові. 19І ось тепер на небі мій свідок, і мій заступник — на висотах. 20Нехай долине моє благання до Господа, нехай же перед Ним сльозить моє око. 21Нехай буде оборона людині перед Господом, а синові людському — перед своїм ближнім. 22Пройшли лічені роки, і я піду дорогою, якою не повернуся.
