Зцілення поблизу Витезди
1 Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим.
2 Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.
3У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.
4Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].
5 Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.
6 Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?
7Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.
8 Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!
9 І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.
10 Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.
11Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!
12 Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?
13Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.
14 Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.
15Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.
Ісус — Син Божий
16 І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.
17 Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я.
18 Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.
19 У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить.
20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
21 Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,
22 оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,
23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.
24 Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.
Про воскресіння мертвих
25 Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26 Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.
27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.
28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;
29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду.
30 Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].
Істинне свідчення про Ісуса
31 Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.
32 Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.
33 Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.
34 Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.
35 Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.
36 Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
37 І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,
38 і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.
39 Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.
40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41 Слави від людей Я не приймаю,
42 але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.
43 Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.
44 Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?
45Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.
46 Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.
47 Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?
