Притча про пастиря овець
1Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник,
2а хто входить дверима, той пастир овець.
3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх.
4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;
5за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу!
6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
Я — Пастир добрий
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець.
8Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько.
10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.
11 Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець.
12 Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець];
13 [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає.
14 Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене;
15 як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець.
16 Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.
17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її.
18 Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.
19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.
20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його?
21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?
Я і Отець — Ми одне
22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима.
23 Ісус ходив у храмі — в притворі Соломона.
24 Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито!
25 Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене.
26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець,
27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,
28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [Мого] Отця.
30 Я і Отець — Ми одне!
31 І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати.
32 Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від [Мого] Отця. За яке із цих діл хочете Мене каменувати?
33 Відповіли Йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!
34 Ісус відповів їм: Хіба не написано у вашому Законі: Я сказав: ви боги?
35 Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, — а Писання не може бути порушене, —
36 то про Того, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Божий Син?
37 Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені;
38 якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці.
39 І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.
Намагання схопити Ісуса. Ісус іде за Йордан
40 Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і залишився там.
41 І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Іван не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Іван про Нього, було істинним.
42 І багато хто там повірив у Нього.
