1І почув Сафатій, син Матана, і Ґодолій, син Пасхора, і Йоахал, син Селемія, слова, які Єремія говорив проти народу, кажучи: 2Так сказав Господь: Хто живе в цьому місті, помре від меча і від голоду, а хто вийде до халдеїв, той житиме, і його душа буде, як знахідка, і житиме. 3Бо так сказав Господь: Це місто неодмінно буде видане в руки сили царя Вавилону, і він його захопить. 4І сказали цареві: Нехай буде вбитим той чоловік, бо він ослаблює руки людей, що воюють, які залишилися в місті, і руки всього народу, коли говорить до них згідно із цими словами, бо цей чоловік не сповіщає миру цьому народові, але тільки зло. 5І сказав цар: Ось він у ваших руках! Оскільки цар проти них не мав сили.
6І кинули його в яму Мелхія, сина царя, який був у дворі сторожі, і спустили його в яму, а в ямі не було води, але тільки болото, і він був у болоті. 7І почув Авдемелех, ефіоп, а він був у домі царя, що дали Єремію до ями. А цар був у брамі Веніаміна. 8І він вийшов до нього, і заговорив до царя, і сказав: 9Ти вчинив зло в тому, що зробив, аби вбити цього чоловіка лицем голоду, бо вже немає хліба в місті. 10І цар заповів Авдемелехові, кажучи: Візьми звідси у твої руки тридцять чоловік і виведи його з ями, щоб він не помер. 11І Авдемелех узяв чоловіків, і ввійшов у дім царя в підземелля, і взяв звідти старі лахміття і старі шнури, і кинув їх Єремії в яму, 12і сказав: Поклади це під шнури. І Єремія так зробив. 13І його витягнули шнурами й вивели його з ями. І Єремія сидів у дворі сторожі.
14І послав цар, і покликав його до себе до дому Аселісила, що в Господньому домі. І сказав йому цар: Я тебе запитаю слово, і не скриєш від мене слово. 15І сказав Єремія цареві: Якщо я тобі сповіщу, хіба ти справді не вб’єш мене? І якщо тобі радитиму, ти мене не послухаєшся. 16І цар йому поклявся, кажучи: Живе Господь, Який створив нам цю душу, якщо тебе вб’ю і якщо тебе дам у руки цих людей!
17І сказав йому Єремія: Так сказав Господь: Якщо ти таки вийдеш до володарів царя Вавилону, то житиме твоя душа, і це місто не буде спалене вогнем, і житимеш, ти і твій дім. 18А якщо не вийдеш, це місто буде видане в руки халдеїв, і його спалять вогнем, і ти не врятуєшся. 19І сказав цар Єремії: Я маю страх юдеїв, що втекли до халдеїв, аби не видали мене в їхні руки, і кпитимуть з мене. 20Та Єремія сказав: Тебе не видадуть! Послухай слово Господа, яке я говорю до тебе, і тобі буде краще, і житиме твоя душа. 21А якщо ти не бажаєш вийти, це слово, яке мені показав Господь: 22І ось усі жінки, що залишилися в домі царя Юди, виведені були до володарів царя Вавилону, і вони говорили: Обманули тебе і тебе переможуть твої мирні мужі, і твої ноги поковзнуться ковзанням, вони відвернулися від тебе. 23І вони виведуть до халдеїв твоїх жінок і твоїх дітей, і ти не врятуєшся, бо будеш схоплений рукою царя Вавилону, і це місто буде спалене.
24І сказав йому цар: Хай людина не дізнається про ці слова, і ти не помреш. 25А якщо володарі почують, що я до тебе говорив, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: Сповісти нам, що тобі сказав цар. Не скрий від нас, і тебе не вб’ємо! Тож що до тебе сказав цар? 26То скажеш їм: Я кидаю моє милосердя перед очі царя, щоб мене не повернув у дім Йонатана, щоб там не померти.
27І прийшли всі володарі до Єремії, і запитали його, і він сповістив їм згідно з усіма цими словами, які йому заповів цар. І вони замовкли, бо не було почуте Господнє слово. 28І Єремія сидів у дворі сторожі аж до часу, коли захопили Єрусалим.
