1У четвертий рік Йоакима, сина Йосії, царя Юди, було до мене Господнє слово, кажучи: 2Візьми собі листок книги і запиши на ньому всі слова, які Я тобі сповістив про Єрусалим, про Юду і про всі народи від того дня, коли Я заговорив до тебе, від днів Йосії, царя Юди, і аж до цього дня. 3Може почують у домі Юди все зло, яке Я задумую їм зробити, щоб звернули з їхньої поганої дороги, і милосердним буду до їхніх неправедностей і їхніх гріхів. 4І Єремія закликав Варуха, сина Нирія, і він записав з уст Єремії всі Господні слова, які сказав йому, на листок книги. 5І Єремія заповів Варухові, кажучи: Я стережений, не можу ввійти до Господнього дому. 6А ти прочитай із цього сувою до вух народу в Господньому домі в дні посту, і до вух усього Юди, що приходять з їхнього міста, прочитай їм. 7Може впаде їхнє милосердя перед обличчям Господа, і звернуть з їхньої поганої дороги, бо великий гнів і Господня лють, яку Він виказав проти цього народу.
8І Варух зробив згідно з усім, що йому заповів Єремія, щоб прочитати з книги Господні слова в Господньому домі. 9І сталося, що у восьмому році царя Йоакима, у дев’ятому місяці весь народ у Єрусалимі та дім Юди зібралися разом для посту перед обличчям Господа. 10І Варух прочитав з книги слова Єремії в Господньому домі, у домі Ґамарія, сина Сафана, писаря, у горішньому дворі, при вході до нової брами Господнього дому до вух народу.
11І почув Міхей, син Ґамарія, сина Сафана, усі Господні слова з книги. 12І він зійшов до дому царя, до дому писаря, і ось там засіли всі володарі, Елісама, писар і Далея, син Селемії, і Йонатан, син Акховора, і Ґамарія, син Сафана, і Седекія, син Ананія, і всі володарі, 13і сповістив їм Міхей усі слова, які почув, коли Варух читав до вух народу. 14І всі володарі послали до Варуха, який є сином Нирія, Юдіна, сина Натанія, сина Селемія, сина Хусія, кажучи: Сувій, з якого ти з нього читаєш до вух народу, візьми його у свої руки і прийди. Тож Варух узяв сувій і прийшов до них. 15І вони сказали йому: Знову прочитай до наших вух. І Варух прочитав.
16І сталося, коли вони почули всі слова, то порадилися кожний зі своїм ближнім і сказали: Неодмінно сповістімо цареві всі ці слова. 17І вони запитали Варуха, кажучи: Звідки написав ти всі ці слова? 18І сказав Варух: Мені Єремія сповістив усі ці слова зі своїх уст, і я записав у книгу. 19І сказали Варухові: Іди, сховайся, ти і Єремія! Хай не знає людина, де ви. 20І ввійшли у двір до царя, і дали сувій на збереження в домі Елісама, і сповістили цареві всі слова. 21І цар послав Юдіна взяти сувій, і взяв його з дому Елісама. І Юдін прочитав до вух царя і до вух усіх володарів, що стояли довкола царя. 22Цар сидів у зимовому домі, а на решітці — вогонь перед його обличчям. 23І сталося, що коли Юдін прочитував три чи чотири стовпці, то він відрізав їх писарським різцем і кидав у вогонь на решітці, аж доки не зник увесь сувій у вогні, що на решітці. 24І вони не жахнулися, і не роздерли свого одягу, — цар і його слуги, які слухали всі ці слова. 25І Елнатан, Ґодолій і Ґамарій підказували цареві не спалювати сувій. 26Та цар заповів Єремеїлові, синові царя, і Сарею, синові Есріїла, схопити Варуха і Єремію. Та вони сховалися.
27І Господнє слово було до Єремії після того, як цар спалив сувій, усі слова, які Варух записав з уст Єремії, кажучи: 28Знову візьми інший сувій і запиши всі слова, що були в сувої, який цар Йоаким спалив. 29І скажеш: Так сказав Господь: Ти спалив цей сувій, кажучи: Чому ти на ньому записав, кажучи: Неодмінно ввійде цар Вавилону і вигубить цю землю, і з неї зникне людина і худоба? 30Через це так сказав Господь проти Йоакима, царя Юди: Не буде в нього того, хто сидить на престолі Давида, і його труп буде покинутий у спеці дня та в холоді ночі. 31І Я навідаюся до нього, до його роду та до його слуг, і наведу на них і на тих, що живуть в Єрусалимі, і на землю Юди все зло, яке Я виголосив проти них, та вони не послухали! 32І Варух узяв інший сувій, і записав на ньому з уст Єремії всі слова книги, які спалив Йоаким. І ще вони додали до нього більше слів від цих.
