1Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилону, і все його військо, і вся земля його влади воювали проти Єрусалима та проти всіх міст Юди, кажучи: 2Так сказав Господь: Іди до Седекії, царя Юди, і скажеш йому: Так сказав Господь: Це місто неминуче буде видане в руки царя Вавилону, він його захопить і спалить його вогнем. 3І ти не врятуєшся з його руки, і безсумнівно будеш схоплений, і в його руки будеш виданий, і твої очі побачать його очі, і підеш у Вавилон. 4Але послухай голос Господа, Седекіє, царю Юди: Так говорить Господь: 5У мирі помреш, і як оплакали твоїх батьків, що царювали перед тобою, так оплачуть і тебе, і плакальниці тебе оплачуть! Адже Я промовив слово, — сказав Господь. 6 - І Єремія сказав цареві Седекії всі ці слова в Єрусалимі. 7 - І сила царя Вавилону воювала проти Єрусалима і проти міст Юди, проти Лахіса і проти Азика, бо вони з міст Юди залишилися сильними містами.
8Слово, що було до Єремії від Господа, після того, як цар Седекія завершив завіт з народом, щоб проголосити відпущення, 9щоб кожний відпустив свого раба і кожний свою рабиню, єврея і єврейку, вільними, щоб не служив чоловік Юди. 10І повернулися всі вельможі та весь народ, що ввійшли в завіт, аби кожний відіслав свого раба і кожний свою рабиню, 11і дозволили стати їм слугами і служницями.
12І було Господнє слово до Єремії, кажучи: 13Так сказав Господь: Я склав завіт з вашими батьками в день, в який Я їх вирвав із єгипетської землі з дому рабства, кажучи: 14Коли сповниться шість років, відішлеш твого брата єврея, який тобі продасть себе. І нехай працює на тебе шість років, і відішлеш його вільним. Та вони не послухалися Мене і не прихилили свого вуха. 15І сьогодні повернулися, щоб зробити те, що праведне перед Моїми очима, щоб проголосити відпущення кожний свого ближнього, і сповнили завіт перед Моїми очима в домі, де на ньому названо Моє Ім’я. 16Та ви знову відвернулися і опоганили Моє Ім’я, коли кожний повернув свого раба і кожний свою рабиню собі на слуг і на служниць, — тих, яких ви відіслали вільними їхньою душею. 17Через це так сказав Господь: Ви Мене не послухалися, щоб проголосити відпущення кожний стосовно свого ближнього. Ось Я проголошу вам відпущення під меч, на смерть і на голод, і Я дам вас на розсіяння всім царствам землі. 18І дам мужів, що переступили Мій завіт, тих, що не поставили Мій завіт, який зробили перед Моїм обличчям, як теля, яке приготовили, щоб учинити ним жертву, 19володарів Юди та сильних, священиків і народ, 20і дам їх їхнім ворогам, і їхні трупи будуть їжею для птахів неба та звірів землі. 21А Седекію, царя Юди, та їхніх володарів Я дам у руки їхніх ворогів, і сила царя Вавилону на тих, що від них утікають. 22Ось Я заповідаю, — говорить Господь, — і поверну їх у цю землю, і воюватимуть проти неї, і заберуть її, і спалять її та міста Юди вогнем, і дам їх спустошеними від тих, що живуть.
