1І покликав Яків синів своїх, та й промовив: Зберіться, щоб я звістив вам, що станеться з вами в останні дні. 2Зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.
3Рувиме, ти — мій первенець, моя сила і перший з моїх дітей, — жорстокий та нестерпний, жорстокий та самовпевнений! 4Закипів ти, як вода, — гляди, щоб не вибухнув. Бо ти ввійшов на ложе свого батька; тоді заплямував ти постіль, на яку ввійшов.
5Симеон і Левій — брати; вони з власної волі здійснили злочин. 6Хай не приєднається моя душа до їхньої ради, і до їхньої змови хай не пристане моє нутро, бо у своїм гніві вбили людей і у своєму свавіллі порізали сухожилля бику. 7Проклятий їхній гнів, бо безжалісний, і їхня лють — бо жорстока; поділю їх у Якові й розсію їх у Ізраїлі.
8Юдо, тебе похвалили твої брати; твої руки — на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. 9Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить? 10Не переведеться князь у Юди й володар з його лона, доки не прийде призначене для нього, Він же — очікування народів. 11Він прив’язує до виноградної лози свого осла, — своє осля — до лози. Він випере одяг свій у вині, свої шати — в крові виноградної лози. 12Іскряться його очі від вина, а зуби його біліші за молоко.
13При узбережжі оселиться Завулон, — біля причалу кораблів, і простягнеться аж до Сидона.
14Іссахар добро задумав, коли осів серед спадку; 15він побачив, що відпочинок добрий і земля багата, тож руки свої приклав до роботи і став чоловіком-землеробом.
16Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїля. 17Нехай Дан буде змією при дорозі, яка причаїлася на стежці, яка жалить коня в п’яту, а вершник падає назад. 18Я чекаю на Господнє спасіння.
19Ґад — ватага розбійників пограбує його, та він ограбить їх, наступаючи їм на п’яти.
20Асир — багатий його хліб, він постачатиме ласощі володарям.
21Нефталим — розквітла гілка, що приносить гарні плоди.
22Йосиф — син, який зростає; син, якому заздрять, що став славним; мій син наймолодший — повернувся до мене. 23Змовники — обмовляли його, і противилися йому начальники стрільців; 24та силою знищив їхні луки, і ослабли сухожилля в’язів їхніх рук від руки Сильного Бога Якова, — через те, що зміцнив Ізраїля, — 25від Бога твого батька, і допоміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Через благословення грудей і лона, — 26благословення твого батька і твоєї матері, — зміцнів у благословенні вічних гір і благословенням вічних вершин. Вони спочиватимуть на голові Йосифа, і на голові братів, яких він попровадив.
27Веніамин — хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу.
28Оце всі дванадцять синів Якова, і сказав їм це їхній батько. Він поблагословив їх — кожного з них поблагословив окремим благословенням. 29І сказав їм: Я приєднуюся до мого народу; поховайте мене з моїми батьками в печері, яка на полі Ефрона-хета, — 30в подвійній печері, що напроти Мамврії, у Ханаанській землі, у печері, котру купив Авраам у Ефрона-хета для власної гробниці. 31Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали й Ісаака та його дружину Ревеку, там поховали Лію, — 32в полі, купленому в хетових синів, — у печері, що на ньому. 33Давши заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.
