1І сталося, що через два роки часу фараон побачив сон. Здавалося йому, що він стоїть біля ріки, 2і ось, наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. 3А слідом за ними вийшли з ріки інших сім корів — жалюгідні на вигляд і виснажені тілом — і паслися з коровами на березі ріки. 4І сім жалюгідних та виснажених тілом корів з’їли сімох добірних, гарних на вигляд корів. І фараон прокинувся. 5І вдруге побачив сон: ось сім колосків виростали з одного стебла — добірні й гарні; 6аж ось інших сім колосків — тонких та спалених суховієм — виросли після них; 7і сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім добірних, повних колосків. Фараон прокинувся — то був сон.
8А вранці сталося таке: його душа стривожилася, і він послав, щоби покликали всіх віщунів Єгипту і всіх його мудреців. Фараон розповів їм сон, але не було нікого, хто б його міг пояснити фараонові. 9Та до фараона звернувся головний виночерпій, кажучи: Я пригадую собі сьогодні свій гріх. 10Якось фараон розгнівався на своїх слуг і вкинув нас до в’язниці в тюрмі начальника в’язниці, — мене та головного пекаря. 11Однієї ночі ми бачили сон, я і він, — кожний бачив свій власний сон. 12Був же там з нами молодий єврей, раб начальника в’язниці, і ми розповіли сни йому, а він їх нам пояснив. 13І сталося: так, як нам пояснив, — отак і збулося: мене відновили на моїй посаді, а того повісили.
14Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його вивели з в’язниці. Його підстригли, змінили його одяг, і він пішов до фараона. 15А фараон сказав Йосифові: Я бачив сон і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та я чув, що про тебе кажуть, ніби ти, почувши сни, можеш їх пояснити. 16У відповідь Йосиф сказав фараонові: Без Бога не сповіститься фараонові спасіння. 17А фараон промовив до Йосифа, кажучи: У моєму сні мені здалося, що я стояв на березі ріки, 18і наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. 19Аж ось за ними вийшли з ріки інших сім корів — нещасних і жалюгідних на вигляд та виснажених тілом, — гірших за них я не бачив в усій Єгипетській землі. 20І сім жалюгідних і худих корів з’їли сімох перших — гарних і добірних корів. 21І попали ті в їхнє черево, але не було помітно, що потрапили в їхнє черево, бо вигляд у них залишився таким жалюгідним, як і на початку. Я прокинувся — та згодом заснув. 22І знову побачив я у своєму сні, наче сім колосків виросли з одного стебла — повні та гарні. 23А після них виросли інші сім колосків, тонкі та спалені суховієм. 24І сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім гарних та повних колосків. Отже, я розповів сон віщунам — та не було нікого, хто пояснив би його мені.
25І сказав Йосиф фараонові: сон фараона — один. Бог показав фараонові те, що Він чинить. 26Сім гарних корів — це сім років, і сім гарних колосків — також сім років. Сон фараона — один. 27І сім худих корів, які виходили після них, — є сім років, і сім тонких та спалених суховієм колосків — це сім років голоду. 28Це саме те, про що я сказав фараонові: Бог показав фараонові те, що Він чинить. 29Ось надходять сім років великого достатку в усій Єгипетській землі. 30А після цього настане сім років голоду, і в усій Єгипетській землі забудуть про достаток, і голод спустошить землю. 31І не буде видно достатку на землі через голод, що настане після цього, бо він буде дуже тяжкий. 32А повторився сон фараонові двічі тому, що неодмінно здійсниться сказане Богом, і Бог не забариться з його виконанням. 33Тому підшукай тепер мудрого й розумного чоловіка і постав його над Єгипетською землею. 34Тож нехай так зробить фараон: нехай настановить на землі місцевих правителів, і хай збирають п’яту частину всього врожаю на Єгипетській землі за сім років достатку, 35і хай зберуть усі запаси їжі за цих сім сприятливих років, що надходять; нехай буде зібране зерно в розпорядження фараона. І ці запаси їжі хай зберігаються в містах. 36І буде зроблено запас їжі в краю на сім років голоду, які настануть у Єгипетській землі, і не загине край від голоду.
37Сподобалися ці слова фараонові й усім його слугам. 38І фараон сказав усім своїм слугам: Чи знайдемо таку людину, яка має в собі Божого Духа? 39Тож фараон сказав Йосифові: Оскільки Бог показав усе це тобі, то немає людини мудрішої та розумнішої за тебе. 40Ти будеш над моїм домом, і слів твоїх уст буде слухатися весь мій народ. Тільки престолом я буду вищий за тебе. 41Ось, сьогодні, — сказав фараон Йосифові, — ставлю тебе над усією Єгипетською землею. 42І, знявши перстень зі своєї руки, фараон заклав його Йосифові на руку й одягнув його в червоний одяг, а золотий ланцюжок одягнув йому на шию. 43Він посадив його на свою другу колісницю, а вісник виголошував перед ним; і він поставив його над усією Єгипетською землею. 44І сказав фараон Йосифові: Я — фараон! Без тебе ніхто не поворухне своєю рукою в усій Єгипетській землі. 45І дав фараон Йосифові ім’я Псонтомфаних, а за дружину дав йому Асенету, дочку Петефрія, жерця міста Сонця. 46Йосифові ж було тридцять років, коли постав перед фараоном, царем Єгипту. Відійшов же Йосиф від присутності фараона і пройшов усю Єгипетську землю.
47І впродовж семи років достатку земля давала щедро родила; 48і Йосиф зібрав усі запаси їжі за сім років, коли був достаток у Єгипетському краю, і склав припаси в містах; у кожному місті він склав запаси полів, які були довкола нього. 49І зібрав Йосиф зерна — як морського піску: так багато, що не можна було порахувати, бо не було числа.
50До того, як настали сім років голоду, у Йосифа було двоє синів, яких народила йому Асенет — дочка Пентефрія, жерця міста Сонця. 51Первенцеві Йосиф дав ім’я Манасія, бо сказав: Бог дав мені забути весь мій біль і все, що пов’язане з моїм батьком. 52Ім’я ж другому дав Єфрем, бо сказав: Розмножив мене Бог у землі моєї недолі.
53Та сім років достатку, що були в Єгипетській землі, минули 54і почалися сім років голоду — як і казав Йосиф. І настав голод по всьому краю, а в усій Єгипетській землі був хліб. 55Та почався голод і по всій Єгипетській землі, тож народ заволав до фараона про хліб. А фараон сказав усім єгиптянам: Ідіть до Йосипа, і що лише скаже вам, — зробіть. 56І голод був по всій землі. А Йосип відчинив усі зерносховища і продавав усім єгиптянам; 57і з усіх країн поприходили до Єгипту купувати в Йосипа, бо голод запанував по всій землі.
