1Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських; 2уставай та йди в Месопотамію, до дому Ватуїла, батька твоєї матері, і звідти візьми собі дружину з дочок Лавана, брата твоєї матері. 3А мій Бог поблагословить тебе, зробить тебе великим і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів. 4Нехай Він дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі й твоєму потомству після тебе, щоб успадкувати землю, в якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові. 5І відіслав Ісаак Якова, і той пішов у Месопотамію, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
6Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова, і той відійшов до сирійської Месопотамії, щоб узяти звідти собі дружину, і коли благословляв його, то повелів, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських, 7і що Яків послухав свого батька та свою матір і пішов у Месопотамію. 8Тож побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах його батька Ісаака, 9і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв собі за жінку Маелет — дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Навайотову сестру, додатково до своїх жінок. 10І вирушив Яків від Криниці клятви, і попрямував до Харана. 11Він знайшов місце і заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв з того місця камінь, поклав собі під голову і провів ніч у тій місцевості. 12Він мав сон: ось драбина, що стояла на землі, а її верх сягав аж до неба, і Божі ангели піднімалися й спускалися по ній. 13А Господь став на неї і промовив: Я — Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака; не бійся: землю, на якій ти спиш, дам її тобі та твоїм нащадкам. 14А твоїх нащадків буде як земного піску; і поширяться на захід, на південь, на північ і на схід; і в тобі, і у твоїх нащадках будуть благословенні всі племена землі. 15Ось Я з тобою — оберігатиму тебе на кожній дорозі, куди лише підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.
16І прокинувся Яків від свого сну, та й сказав: Є Господь на цьому місці, а я й не знав. 17Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий! Це небесні брами! 18Яків устав вранці, узяв камінь, який там поклав був собі під голову, і поставив його як стовп, і полив олією на нього зверху. 19І назвав Яків те місце «Дім Божий»; раніше назва міста була Уламлуз. 20І звернувся Яків у молитві, промовляючи: Якщо Господь Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, котрою я йду, і дасть мені хліба їсти та вбрання зодягнутися, 21і здоровим поверне мене до дому мого батька, то Господь буде мені Богом, 22і цей камінь, якого я поставив як стовп, буде мені Божим домом, і з усього, що тільки даси мені, — дам Тобі з того десятину!
