1І Господь відвідав Сарру, так як сказав; і зробив Господь Саррі так, як говорив; 2Сарра завагітніла й народила в старості Авраамові сина, у ту пору, на яку вказав йому Господь. 3І дав Авраам ім’я своєму синові, який в нього народився, котрого народила йому Сарра, — Ісаак. 4А восьмого дня Авраам обрізав Ісаака, — як і заповів йому Бог. 5Авраамові ж було сто років, коли в нього народився його син Ісаак. 6І сказала Сарра: Сміх учинив мені Господь; хто лише почує — радітиме зі мною. 7Хто сповістить Авраамові, — промовила вона, — що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже я у своїй старості народила сина!
8І підросла дитина, і була відлучена від грудей. У день, коли був відлучений його син Ісаак, Авраам влаштував велику гостину. 9Сарра побачила сина Аґари-єгиптянки, який народився в Авраама, — як він грався з Ісааком, її сином, — 10і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не отримає спадку разом з моїм сином Ісааком. 11Дуже жорстоким видалося Авраамові рішення щодо його сина, 12та Бог сказав Авраамові: Нехай рішення стосовно дитини і рабині не здається тобі жорстоким. Усе, що скаже тобі Сарра, — послухай її голосу, бо в Ісаакові назветься твоє потомство. 13А від сина цієї рабині утворю великий народ, бо він — твоє насіння.
14Тож Авраам устав вранці, узяв хліба й бурдюк води і дав Агарі, — поклав їй на плечі, — а також дитину, і відіслав її. Відійшовши, вона блукала пустелею біля Криниці клятви. 15Та вода в бурдюкові закінчилася, тож вона покинула дитину під одною із сосен 16і, відійшовши, сіла напроти нього десь на відстані пострілу з лука, і сказала: Щоб не бачити мені смерті мого хлопця. Вона сиділа напроти нього, а хлопець закричав і заплакав.
17Бог почув голос хлопця з місця, де той був, і Божий ангел закликав з неба до Агари, і сказав їй: Що таке, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос твого хлопця з місця, де він є. 18Устань, візьми хлопця і тримай його своєю рукою. Адже Я зроблю його великим народом. 19І Бог відкрив їй очі, і побачила криницю живої води. Вона пішла, наповнила бурдюк водою і дала пити дитині. 20Бог був із хлопчиком. Він виріс, поселився в пустелі та став лучником. 21Він оселився в пустелі Фаран, і мати взяла йому жінку з Єгипетської землі.
22Сталося ж того часу, Авімелех, Охозат, його приятель, і Фікол, полководець його війська, сказали Авраамові, промовляючи: Бог з тобою в усьому, що тільки робиш. 23Тому тепер поклянися мені Богом, що не заподієш зла ні мені, ні моїм нащадкам, ні моєму імені, але за праведністю, яку виявив я тобі, — вияви й мені та тій землі, на якій ти оселився. 24І Авраам відповів: Я клянусь! 25Тоді Авраам поскаржився Авімелехові за водяні криниці, які відібрали слуги Авімелеха. 26Та Авімелех йому сказав: Я не знаю, хто зробив цю справу, — ти мені не сповістив, і я не чув, — хіба що сьогодні. 27І Авраам узяв овець і телят, дав Авімелехові, і вони обидва уклали завіт.
28І поставив Авраам окремо сім овечок зі своєї отари. 29І запитав Авімелех Авраама: Що це за сім овечок, котрих ти поставив окремо? 30Авраам же відповів: Цих сім овечок приймеш від мене, аби були мені на свідчення, що я викопав цю криницю. 31Тому він дав тому місцю назву — Криниця клятви, бо там вони обидва поклялися. 32Тож вони уклали завіт біля Криниці клятви. Після цього Авімелех, Охозат, його друг, і Фікол, полководець його війська, підійнялися та повернулися до Филистимського краю. 33А біля Криниці клятви Авраам засіяв ниву і прикликав там Ім’я Господа — Вічний Бог.
34Прожив Авраам у Филистимській землі багато днів.
