1І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2Людський сину, скріпи своє обличчя проти Теману і поглянь на Даром, і пророкуй проти лісу володаря Наґева, 3і скажеш лісові Наґева: Послухай Господнє слово: Так говорить Господь, Господь! Ось Я в тобі запалюю вогонь, і він у тобі пожере всяке зелене дерево і всяке сухе дерево, полум’я, що загорілося, не погасне, і в ньому буде спалене всяке обличчя від сходу аж до півночі. 4І всяке тіло пізнає, що Я, Господь, його спалив, — не погасне.
5І я сказав: Зовсім ні, Господи, Господи! Ці кажуть до мене: Хіба це, що сказане, не притча? 6І до мене було Господнє слово, що промовляє: 7Через це пророкуй, людський сину, і скріпи своє обличчя проти Єрусалима, і поглянь на їхні святощі, і пророкуватимеш проти землі Ізраїля, 8і скажеш землі Ізраїля: Ось Я проти тебе і оголю Мій меч з його піхви, і вигублю з-поміж тебе неправедного та беззаконного. 9Тому що вигублю з-поміж тебе неправедного та беззаконного, так вийде Мій меч зі своєї піхви проти всякого тіла від сходу аж до півночі. 10І всяке тіло пізнає, що Я, Господь, витягнув Мій меч з його піхви, — він більше не повернеться.
11А ти, людський сину, зітхай у розбитті твоїх стегон і в болях застогнеш перед їхніми очима. 12І буде, коли скажуть тобі: Чому ти стогнеш? То ти скажеш: За вістку, бо приходить, і всяке серце буде зранене, і всі руки ослабнуть, і зімліє всяке тіло та всякий дух, і всі опоганені частини будуть мокрими. Ось приходить і буде! — говорить Господь.
13І до мене було Господнє слово, що промовляло: 14Людський сину, пророкуй і скажеш: Так говорить Господь. Скажи: Мечу, мечу, гострися і запалай гнівом, 15тому що різатимеш різаниною! Гострися, тому що будеш вилискувати, будь готовим стримати свободу! Рубай, зневажай, відкинь усяке дерево! 16І Він дав його готовим тримати його рукою. Вигострений меч, готовий, щоб дати його в руку того, хто вбиває. 17Закричи і заголоси, людський сину, бо він — проти мого народу, він — на всіх старійшин Ізраїля. Вони переселяться під меч, він проти Мого народу! Через це плескай твоїми руками. 18Бо присуджено, і що, коли й відкинуто плем’я? Не буде, — говорить Господь, Господь!
19І ти, людський сину, пророкуй і плескай долонею в долоню, і подвій меч. Третій меч побитих — це великий меч побитих, і їх охопить жах, 20щоби було розбите серце і помножилися немічні біля кожної брами. Вони були видані на різанину меча, він був добрий до різанини, він був добрий до виблискування. 21Проходи, гострися справа і зліва, куди лиш піднімається твоє лезо! 22І Я заплещу Моєю рукою до Моєї руки, і опущу Мій гнів. Я, Господь, сказав!
23І до мене було Господнє слово, що промовляло: 24І ти, людський сину, визнач собі дві дороги, щоб увійшов меч царя Вавилону. З однієї країни обидва вийдуть, і рука на початку дороги міста. 25На початку дороги поставиш, щоб увійшов меч проти Раввата, синів Аммона, і на Юдею, та на Єрусалим посеред нього. 26Тому що цар Вавилону стане на початку дороги, на початку двох доріг, щоб ворожити чарами, щоби палиця закипіла, і запитати в різьблених, і досліджувати печінку в себе справа. 27Було чарування проти Єрусалима, щоб кинути огорожу, щоб відкрити уста з криком, підняти голос з криком, кинути огорожу проти його брам, і кинути земляний вал, і збудувати машини для метання. 28І він для них як той, що чаклує марнотами перед ними, і він, як той, що згадував неправедності, аби бути захопленими.
29Через це так говорить Господь: Тому що ви згадали ваші неправедності, коли відкривали ваші неправедності, щоб явними були ваші гріхи в усіх ваших безбожностях і у ваших починах, тому що ви згадали, цими будете зловлені. 30І ти, огидний беззаконний старійшино Ізраїля, день якого приходить, кінець у час неправедності, 31так говорить Господь: Скинь митру і відклади вінець. Вона такою не буде. Ти впокорив високого, і ти підняв упокореного. 32Неправедність, неправедність, її поставлю, і вона такою не буде, доки не прийде той, кому належить, і йому передам.
33І ти, людський сину, пророкуй і скажеш: Так говорить Господь до синів Аммона і до їхньої погорди, і скажеш: Мечу, мечу, витягнений на різанину і витягнений на вигублення, встань, щоб ти вилискував 34у твоєму марному видінні та у твоєму оманливому чаклуванні, щоб видати тебе на шиї побитих беззаконних, день яких прийшов, їхній кінець у час неправедності. 35Повернися, не спочинь на цьому місці, на якому ти є. І у твоїй власній землі Я тебе судитиму 36і виллю на тебе Мій гнів, у вогні Мого гніву подую на тебе і видам тебе в руки людей-варварів, що роблять знищення. 37Для вогню будеш поживою, твоя кров буде посеред землі. Не буде твоєї пам’яті, тому що Я, Господь, сказав.
