1І було до мене Господнє слово, що промовляло: 2Людський сину, пророкуй проти пророків Ізраїля, і ти пророкуватимеш, і скажеш їм: Послухайте Господнє слово. 3Так говорить Господь: Горе тим, що пророкують від свого серця, а видінь зовсім не бачать. 4Твої пророки, Ізраїлю, як лисиці в пустелях. 5Не стали в скріпленні й зібрали стада проти дому Ізраїля, не встояли ті, що кажуть: У Господній день! 6Ті, що бачать брехню, чародіють безумне, які кажуть: Говорить Господь, а Господь їх не послав, і почали ставити слово. 7Хіба не оманливе видіння ви побачили і марні чарування виказали?
8Через це Я сказав: Так говорить Господь: Тому що ваші слова брехливі, а ваші чародійства марні, через це ось Я проти вас, — говорить Господь, — 9і простягну Мою руку проти пророків, які бачать обман і виголошують марне. Вони не будуть у напоумленні Мого народу і не будуть записані в переписі дому Ізраїля, і не ввійдуть в ізраїльську землю. І пізнають, що Я — Господь. 10Тому що вони звели Мій народ, кажучи: Мир, мир, і не було миру! І цей збудує стіну, і вони її помажуть, та вона впаде. 11Скажи тим, що тинькують: Упаде, і буде затоплюючий дощ, і дам каміння для стріляння на їхні стики, і вони впадуть, і спустошливий вітер, і рознесе. 12І ось мур упав! Тож хіба не скажуть вам: Де є ваш тиньк, яким ви тинькували? 13Через це так говорить Господь: І нашлю нищівний вітер з люттю, і буде дощ, що потопить у Моєму гніві, і наведу каміння для метання в гніві на вигублення, 14і розіб’ю мур, який ви тинькували, — він упаде. І кину його на землю, і відкриється його основа, і впаде, і будете вигублені з картаннями. І пізнаєте, що Я — Господь. 15І завершу Мій гнів на мурі й на тих, що його тинькують, — він упаде. І Я сказав вам: Немає муру, ані тих, що його тинькують, 16пророків Ізраїля, які пророкують проти Єрусалима, і які бачать його мир, а миру немає, — говорить Господь.
17І ти, людський сину, скріпи своє обличчя проти дочок твого народу, що пророкують від свого серця, і пророкуй проти них, 18і скажеш: Так говорить Господь: Горе тим, що шиють подушки на всякий лікоть руки і роблять накриття на всяку голову всякого росту, щоби звести душі. Були розбещені душі Мого народу, а вони рятували власні душі. 19І обезчестили Мене перед Моїм народом задля пригорщі ячменю і задля скибок хліба, щоб убити душі, які не мали померти, і щоб спасти душі, які не мали жити, коли ви говорили народові, який слухав марні промови. 20Через це так говорить Господь: Ось Я проти ваших подушок, на яких ви зводите там душі. Тож вирву їх з ваших рук і відішлю на розсіяння душі, які ви зводите, їхні душі. 21І розірву ваші накидки, і визволю Мій народ з ваших рук, і більше не будуть у ваших руках на зведення. І пізнаєте, що Я — Господь. 22Тому що ви неправедно зводите серце праведного, а Я його не зводив, і чините, щоби скріпити руки беззаконного, зовсім не звернути його з поганої дороги і живити його, 23через це не побачите і більше не будете чародійства чародіяти, і Я спасу Мій народ з вашої руки. І пізнаєте, що Я — Господь!
