1А це настанови, які викладеш перед ними. 2Якщо купиш раба-єврея, то нехай шість років він працює для тебе, а на сьомий рік нехай він даром вийде на свободу. 3Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж разом з ним прийшла дружина, то нехай і дружина вийде з ним. 4Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина й діти хай залишаються в його господаря, а він нехай вийде сам. 5Якщо ж раб у відповідь скаже: Я люблю мого господаря, дружину і дітей, — не поспішаю на волю! 6Тоді нехай його господар приведе його до Божого судилища, а тоді приведе його до дверей і до одвірка, і господар шилом проколе йому вухо, і той служитиме йому навіки. 7Якщо ж хтось продасть свою дочку як служницю, то не вийде вона так, як виходять рабині. 8Якщо вона не догодить своєму господареві, з яким заручена, то нехай звільнить її за викуп. А чужому народові йому не дозволяється продати її, бо погордив нею. 9Якщо ж заручив її синові, то нехай обходиться з нею за правами дочок. 10Якщо ж візьме йому іншу, то хай не позбавить її необхідного, одягу і співжиття. 11Якщо ж цих трьох речей не дотримається щодо неї, то нехай вона вийде даром, без грошей. 12Якщо хтось когось ударить, і той помре, — він неодмінно має померти. 13А тому, хто не хотів убивати, але Бог передав когось в його руки, — Я дам тобі місце, куди втече той, хто вбив. 14Коли ж хто вистежив, щоб підступно вбити свого ближнього, і прибіжить туди, — такого забрати і від Мого жертовника, щоб видати на смерть. 15Хто б’є свого батька чи свою матір, має неодмінно померти. 16Хто проклинає свого батька чи свою матір, має неодмінно померти. 17Коли хтось украде когось із синів Ізраїля, заволодіє ним, продасть, і срібло буде знайдене в нього — такий має неодмінно померти. 18Якщо ж сваряться два чоловіки, і один з них ударить ближнього каменем чи кулаком, і той не помре, а зляже в ліжко, 19і якщо чоловік устане та вийде з палицею надвір, тоді той, хто вдарив, буде звільнений від покарання. Лише нехай заплатить за втрату від його непрацездатності та за лікування. 20Якщо хтось вдарить свого раба чи свою рабиню палицею, — так, що помре від його руки, той має бути неодмінно покараний. 21Та коли проживе один день чи два, то не буде покараний, бо це — його гроші. 22Якщо б’ються два чоловіки, і вдарять вагітну жінку, і її дитина появиться на світ не повністю сформованою, то такий неодмінно понесе кару, — він заплатить згідно з оцінкою, яку зробить чоловік жінки. 23Та якщо дитина буде повністю сформована, то нехай дасть душу за душу, 24око за око, руку за руку, зуб за зуб, ногу за ногу, 25опік за опік, рану за рану, синець за синця. 26Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй рабині, і вони осліпнуть, то нехай відпустить їх на волю за їхнє око; 27і якщо виб’є зуб рабові або зуб своїй рабині, — нехай відпустить їх на волю за їхній зуб. 28Якщо віл рогами заколе чоловіка чи жінку, — так, що помре, то вола обов’язково поб’ють камінням, і його м’ясо не будуть їсти, а власник вола — невинний. 29Якщо ж віл бив рогами вчора й третього дня, і про це попереджували його власника, але той не зарізав його, то коли рогами вб’є чоловіка чи жінку, нехай віл буде побитий камінням, і його власник також нехай буде покараний на смерть. 30А якщо на нього накладуть викуп, то нехай за свою душу дасть викуп, який лише на нього накладуть. 31І якщо рогами заколе сина чи дочку, — нехай учинять з ним за цим же приписом. 32Якщо ж віл заколе рогами раба чи рабиню, — нехай власник вола дасть їхньому господареві тридцять дідрахм срібла, а вола поб’ють камінням. 33Якщо хтось відкриє яму чи викопає яму і її не закриє, а туди впаде теля чи осел, 34то власник ями відшкодує: їхньому господареві він заплатить гроші, а те, що загинуло, буде його. 35Якщо ж чийсь віл рогами заколе сусіднього вола, і той здохне, то живого вола продадуть і розділять його ціну, і поділять вола, який загинув. 36Та якщо було відомо, що віл колов рогами вчора і третього дня, і про це попередили його власника, але той не зарізав його, то він віддасть вола за вола, а мертвий буде його. 37Якщо хтось вкраде бичка чи вівцю і заріже їх чи продасть, то віддасть за бичка п’ять бичків, а за вівцю — чотири вівці.
