1Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали ось цю пісню Богові. Вони скандували, виголошуючи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився, — коня і вершника скинув у море. 2Він — Помічник і Покровитель, Він став для мене Порятунком. Це — мій Бог, і я прославлю Його, Він — Бог мого батька, тож звеличу Його. 3Господь — Він Той, Хто нищить війни, Господь — Ім’я Його. 4Колісниці фараона і його військо Він кинув у море, вибраних вершників, начальників варти, Він потопив у Червоному морі. 5Морем покрив їх, — вони поринули в глибину, мов камінь. 6Твоя правиця, Господи, прославилася силою, — Твоя права рука, Господи, розгромила ворогів, 7і величчю Своєї слави Ти знищив супротивників. Ти послав Свій гнів, і він їх пожер, як стерню, 8і від духа Твого гніву розступилася вода. Застигли води, наче стіна, — застигли хвилі посеред моря. 9Ворог сказав: Кинуся й наздожену, розділю здобич, наповню свою душу, знищу своїм мечем, — рука моя пануватиме. 10А Ти послав Свого Духа, і покрило їх море, вони потонули, наче свинець у глибокій воді. 11Хто поміж богами подібний до Тебе, Господи? О, прославлений між святими, дивовижний у славі! Ти, Котрий твориш чудеса, хто подібний до Тебе? 12Простягнув Ти правицю Свою, і поглинула їх земля. 13Ти Своєю праведністю повів цей Твій народ, який Ти викупив, і Своєю силою покликав до Своєї святої оселі. 14Почули народи — і запалали гнівом. Важкі болі охопили мешканців Филистимської землі. 15Тоді поспішили володарі Едому і проводирі моавійців, — їх охопив трепет. Розтанули всі мешканці Ханаану. 16Нехай найде на них страх і трепет! Від величі Твоєї руки нехай вони стануть як камінь, доки не перейде Твій народ, Господи, — доки не перейде цей Твій народ, який Ти придбав. 17Ввівши, насади їх на горі Своєї спадщини, у Своїй підготовленій оселі, котру Ти зробив, Господи, — це святиня, Господи, яку приготували Твої руки. 18Господь царює на віки і віки, та й іще. 19Адже коні фараона з колісницями і вершниками ввійшли в море, і Господь навів на них води моря. А сини Ізраїля пішли сушею посеред моря. 20Тож пророчиця Маріам, сестра Аарона, взяла тимпан у свою руку, і всі жінки з тимпанами вийшли в хороводі за нею. 21І Маріам повела їх, кажучи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився. Коня і вершника скинув Він у море. 22І Мойсей вивів Ізраїльських синів від Червоного моря, і повів їх у пустелю Сур. Вони йшли три дні пустелею й не знаходили води до пиття. 23Прийшли вони до Мери, та не могли пити з Мери, оскільки вода була гіркою. Через те дали назву тій місцевості: Гіркота. 24І народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Що нам пити? 25Тож Мойсей закликав до Господа. А Господь показав йому дерево, і той кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там Він дав йому заповіді та настанови, і там його випробовував. 26Він сказав: Якщо уважно будеш прислухатися до голосу Господа, твого Бога, і чинитимеш те, що Йому до вподоби, і зважатимеш на Його накази, і будеш дотримуватися всіх Його заповідей, то не наведу на тебе жодної тієї хвороби, які Я навів на єгиптян. Бо Я — Господь, Який тебе оздоровлює. 27І вони пішли до Еліма, а там було дванадцять джерел води і сімдесят стовбурів пальмових дерев. Тож там, біля води, вони отаборилися.
